09.07.2011 року набрав чинності Закон України «Про безоплатну правову допомогу». Він визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії.

Перелік осіб з правом на безоплатну правову допомогу залежить від виду правової допомоги, якої вони потребують, – первинної або вторинної.

Відповідно до ст. 8 Закону на безоплатну первинну правову допомогу мають право усі особи, які перебувають під юрисдикцією України, тобто тут не мають значення статки та соціальний статус особи, яка звернулась по допомогу.

Стаття 7 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» встановлює поняття такої правової допомоги. Це вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Безоплатна первинна правова допомога включає такі види правових послуг:

1) надання правової інформації;

2) надання консультацій і роз’яснень з правових питань;

3) складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру);

4) надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Встановлюється певний порядок подання звернень про надання безоплатної первинної правової допомоги та закріплюється обов`язок органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування надавати таку допомогу.

Якщо коротко, то безоплатна первинна правова допомога має включати консультування та складання різноманітних скарг та заяв, крім судових. Предмет консультування визначено, зокрема, посиланням на поняття правової інформації. Це поняття розкривається у ст.17 Закону України «Про інформацію» — будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Окрему категорію складають особи, які мають на безоплатну вторинну правову допомогу.

Згідно зі ст.14 Закону право на безоплатну вторинну правову допомогу мають, зокрема, такі особи:

1) особи, у яких середньомісячний сукупний дохід їхньої сім’ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, — захист від обвинувачення; здійснення представництва своїх інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

2) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім’ї — такий само обсяг правових послуг, як до попередньої категорії;

3) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, — на правові послуги, стосовно питань, пов’язаних з їх соціальним захистом.

Усього Законом передбачено 12 різних категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу.

На підставі ст.13 Закону безоплатна вторинна правова допомога — вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.

Спеціаліст І категорії Мостиського

районного управління юстиції                                  Нікішина Ю.В.