З А К О Н У К Р А Ї Н И

 Про доступ до публічної інформації

 ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 32, ст.314 )
 

 Цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права
кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні
суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної
інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить
суспільний інтерес.
  Стаття 1. Публічна інформація
  1. Публічна інформація - це відображена та задокументована
будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була
отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних
повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством,
або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень,
інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
  2. Публічна інформація є відкритою, крім випадків,
встановлених законом.

Стаття 3. Гарантії забезпечення права на доступ
 до публічної інформації
  1. Право на доступ до публічної інформації гарантується:
  1) обов'язком розпорядників інформації надавати та
оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
  2) визначенням розпорядником інформації спеціальних
структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у
встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він
володіє;
  3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та
отримання інформації;
  4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних
повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

 5) здійсненням парламентського, громадського та державного
контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
  6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про
доступ до публічної інформації.
 

Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом
  1. Інформацією з обмеженим доступом є:
  1) конфіденційна інформація;
  2) таємна інформація;
  3) службова інформація.
  2. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до
закону при дотриманні сукупності таких вимог:
  1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної
цілісності або громадського порядку з метою запобігання
заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для
захисту репутації або прав інших людей, для запобігання
розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для
підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
  2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим
інтересам;
  3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає
суспільний інтерес в її отриманні.
  3. Інформація з обмеженим доступом має надаватися
розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її
раніше.
  4. Інформація з обмеженим доступом має надаватися
розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для
обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
  5. Не може бути обмежено доступ до інформації про
розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи
розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій
відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна,
прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування
юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні
вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене
положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання
такої інформації може завдати шкоди інтересам національної
безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
  6. Не належать до інформації з обмеженим доступом декларації
про доходи осіб та членів їхніх сімей, які:
  1) претендують на зайняття чи займають виборну посаду в
органах влади;
  2) обіймають посаду державного службовця, службовця органу
місцевого самоврядування першої або другої категорії.
  7. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо
документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення
надається інформація, доступ до якої необмежений.

 Стаття 7. Конфіденційна інформація
  1. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої
обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних
повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку
за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може
бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині
першій і другій статті 13 цього Закону.
  2. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті
13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть
поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до
інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах
національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

 Стаття 8. Таємна інформація
  1. Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується
відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення
якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною
визнається інформація, яка містить державну, професійну,
банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом
таємницю.
  2. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим
Законом та спеціальними законами.

 Стаття 9. Службова інформація
  1. Відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону
до службової може належати така інформація:
  1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень,
які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні
записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму
діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових
функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і
передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
  2) зібрана в процесі оперативно-розшукової,
контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не
віднесено до державної таємниці.
  2. Документам, що містять інформацію, яка становить службову
інформацію, присвоюється гриф "для службового користування".
Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої
статті 6 цього Закону.
  3. Перелік відомостей, що становлять службову інформацію,
який складається органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому
числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим
у доступі.

 Стаття 10. Доступ до інформації про особу
  1. Кожна особа має право:
  1) знати у період збирання інформації, але до початку її
використання, які відомості про неї та з якою метою збираються,
як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи
поширюються, крім випадків, встановлених законом;
  2) доступу до інформації про неї, яка збирається та
зберігається;
  3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої
інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання,
використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог
закону;
  4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших
осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних
інтересів;
  5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю
особу з порушенням вимог, визначених законом.
  2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і
використовується розпорядниками інформації, має бути максимально
обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений
законом.
  3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про
особу, зобов'язані:
  1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб,
яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
  2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений
законом;
  3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого
доступу до неї інших осіб;
  4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу
самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
  4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше,
ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація
збиралася.

 

 Стаття 16. Відповідальні особи з питань запитів на інформацію
  1. Розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та
забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної
особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації,
відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль
щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під
час оформлення запиту.
  2. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником
інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань
запитів на інформацію.

 1. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника
інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його
володінні.
  2. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації
із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця
інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання
запиту.
  3. Запит на інформацію може бути індивідуальним або
колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій
формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір
запитувача.

 4. Письмовий запит подається в довільній формі.

 5. Запит на інформацію має містити:
  1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу
електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
  2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи
зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це
відомо;

 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
  6. З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів
на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення
відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в
розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного
розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо
процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.
  7. У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені
фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит,
його має оформити відповідальна особа з питань запитів на
інформацію, обов'язково зазначивши в запиті своє ім'я, контактний
телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала.

 Стаття 20. Строк розгляду запитів на інформацію
  1. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на
інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
  2. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації,
необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану
довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій,
катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій,
що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян,
відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання
запиту.
  3. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути
обґрунтованим.
  4. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу
інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості
даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду
запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про
продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в
письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання
запиту.

 Стаття 21. Плата за надання інформації
  1. Інформація на запит надається безкоштовно.
  2. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає
виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок,
запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання
та друк.
  3. Розмір фактичних витрат визначається відповідним
розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм
( 740-2011-п ), встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі
якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за
копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
  4. При наданні особі інформації про себе та інформації, що
становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не
стягується.

 Стаття 22. Відмова та відстрочка в задоволенні запиту
 на інформацію
  1. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні
запиту в таких випадках:
  1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний
відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством,
володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
  2) інформація, що запитується, належить до категорії
інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої
статті 6 цього Закону;
  3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила
передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з
копіюванням або друком;
  4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених
частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
  2. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація
може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або
відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в
наданні інформації.
  3. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною
інформацією, але якому за статусом або характером діяльності
відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний
направити цей запит належному розпоряднику з одночасним
повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку
розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту
належним розпорядником.