|
Насильство в
сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини.
У більшості
випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами
агресії, приниження та жорстокої поведінки.
Подібні дії з боку насильника приводять
до негативного фізичного, психічного стану здоров’я постраждалої особи чи
кількох осіб, членів цієї родини. Як правило, найбільше страждають від
сімейного насильства жінки та діти.
Тривалий час проблема насильства в сім’ї вважалася прерогативою звичаїв
та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання.
Люди часто не усвідомлюють, що насильство – це не
тільки побиття, а й постійне приниження, образи, лайки.
Нерідко скривджені вважають, що така їхня доля –
зазнавати насильства, і вони мусять це терпіти. Таку позицію займати не варто,
бо зазвичай кривдники не відразу вдаються до фізичних засобів впливу на жертву,
однак, не зітнувшись із опором, натомість відчувши вседозволеність, переходять
від словесної критики до фізичного насильства.
Досить багато людей, над якими чинять насильство, не
наважуються йому протистояти.
Законодавство України гарантує кожній особистості
широкі права та свободи й захист від їх порушення.
Закон України "Про попередження насильства в
сім'ї" від 15.11.2001 року (далі – Закон) передбачає і покарання
осіб, які чинять насильство в сім'ї, і заходи щодо надання допомоги потерпілим.
З моменту прийняття цього Закону протидія насильству в
сім’ї стала частиною державної політики незалежної України.
Насильством в сім”ї, відповідно до ст. 1 Закону,
визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи
економічного спрямування одного члена сім”ї по відношенню до іншого, якщо ці
дії порушують конституційні права і свободи члена сім”ї як людини та громадянина
і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров”ю.
Психологічним насильством визнається дія одного
члена сім”ї на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз,
переслідування, залякування. Економічне насильство – це умисне
позбавлення одним членом сім”ї іншого члена сім”ї житла, їжі, одягу
та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом права,
що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного
здоров”я.
Законом передбачено, що здійснення заходів з
попередження насильства в сім”ї в межах наданих їм повноважень покладається на
: відповідні підрозділи внутрішніх справ; органи опіки і
піклування; спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження
насильства в сім”ї; спеціальні установи для осіб, які вчинили насильство
в сім”ї, та жертв такого насильства, а саме : кризові центри, центри
медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім”ї.
У разі вчинення насильства в сім”ї або його реальної загрози
постраждала особа, або інший член сім”ї, стосовно якого існує така
загроза, має право звернутися з заявою до органів внутрішніх справ
або спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань попередження
насильства в сім”ї, розташованих за місцем проживання
постраждалого. Право на таке звернення мають також інші особи, яким
стало відомо про насильство в сім”ї стосовно неповнолітніх та
недієздатних осіб. В органах внутрішніх справ заходи щодо попередження
насильства в сім”ї здійснюють служба дільничних інспекторів міліції та
кримінальна міліція у справах дітей.
Такими заходами виступають : офіційне
попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім”ї з
одночасним взяттям винної особи на профілактичний облік та захисний
припис, які застосовуються до осудних осіб з 16-річного віку. Такі заходи
вживаються лише у разі відсутності у діях винної особи складу злочину.
Захисний припис забороняє винній особі чинити
конкретні акти насильства в сім”ї, отримувати інформацію про місце
перебування жертви насильства, розшукувати жертву насильства, а також
відвідувати жертву насильства у випадку перебування її не за місцем
спільного проживання. Зазначені обмеження
встановлюються на термін до 90 діб. За невиконання захисного
припису встановлена адміністративна відповідальність.
Крім адміністративної та цивільно-правової
відповідальності за вчинення насильства в сім’ї встановлена кримінальна
відповідальність, яка регулюється Кримінальним кодексом України.
Органи виконавчої влади, органи місцевого
самоврядування, установи і організації незалежно від форми власності,
об”єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні
заходів з попередження насильства в сім”ї.
На сьогодні насильство в сім”ї – це не приватна
проблема родини, а проблема, винесена на державний рівень, для подолання
якої реально приміняються заходи впливу, встановлені чинним
законодавством нашої держави.
Начальник
управління юстиції
М.М.Гандз
|