З метою досягнення пріоритетного становища
жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового
забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації
за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на
усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні
права, надані їм Конституцією і законами України, Верховною Радою України
08.09.2005 року прийнято Закон України «Про забезпечення рівних прав жінок і
чоловіків».
Державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на: - утвердження ґендерної рівності; - недопущення дискримінації за ознакою статі; - застосування позитивних дій; - забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень; - забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків; - підтримку сім'ї, формування відповідального материнства і батьківства; - виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері; - захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі. Дискримінація за ознакою статі забороняється. Не вважаються дискримінацією за ознакою статі: - спеціальний захист жінок під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини; - обов'язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом; - різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом; - особливі вимоги щодо охорони праці жінок і чоловіків, пов'язані з охороною їх репродуктивного здоров'я; - позитивні дії.
Чоловік та жінка є тією суспільною одиницею,
яка зберігає й захищає, продовжує етнічну, або народовизначальну функцію сім'ї.
Гендерна культура родини
відображає певний рівень досягнень суспільства в галузі навчання й виховання
молодих поколінь. Гендерна культура сім'ї, формування батьківського авторитету,
має такі характерні ознаки навчальної і виховної діяльності батьків, як рівень
їх інтелектуального й духовного розвитку, глибину знань та обізнаність у різних
сферах людської діяльності, конкретні педагогічні уміння, найважливішим з яких
є спілкування. Українській родині здавна були притаманні взаємодопомога
батьків, дітей та інших членів сім'ї, шанобливе ставлення до старших, сиріт,
вдів, хворих і немічних, дотримання кращих традицій і звичаїв, працьовитість і
здруженість, висока духовність, громадянські почуття і дії.
Спеціаліст І категорії Мостиського районного управління юстиції Ю.В. Нікішина
|