На сучасному етапі розвитку суспільства і функціонування державного механізму проблема корупції стала актуальною і невідворотною. Цей негативний чинник серйозно поглиблює кризу довіри до держави, її владних структур, зводить нанівець їх авторитет і громадську активність суспільства, сприяє значному послабленню принципу верховенства закону та, як іржа, роз’їдає основи державності й моралі.
Органи прокуратури України постійно підвищують ефективність діяльності правоохоронних органів у сфері запобігання і протидії корупційним та пов’язаним із корупцією правопорушенням, а також імплементацію положень нового антикорупційного законодавства, що потребує консолідації зусиль усіх державних органів. 
Успішне впровадження нового антикорупційного законодавства разом із започаткованою реформою самої державної служби сприятиме оновленню та підвищенню її авторитету, впровадженню системних змін та модернізації моделі державного управління в цілому. 
За вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень суб’єкти притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Корупційним правопорушенням визнається діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Правопорушення, пов’язане з корупцією – це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій ст. 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Кошти та інше майно, одержані внаслідок вчинення корупційного правопорушення, підлягають конфіскації або спеціальній конфіскації за рішенням суду в установленому законом порядку.
Адміністративна відповідальність передбачена за: 
•    порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків; 
•    порушення вимог фінансового контролю; 
•    порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів; 
•    незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень; 
•    невжиття заходів щодо протидії корупції; невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питань запобігання корупції; 
•    декларування недостовірної інформації тощо.
Кримінальна відповідальність настає в разі: 
•    зловживання владою або службовим становищем; 
•    вчинення службового підроблення; 
•    службової недбалості; 
•    прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою; 
•    незаконного збагачення; 
•    пропозиції, обіцянки або надання неправомірної вигоди службовій особі; 
•    зловживання впливом; 
•    провокацію підкупу; 
•    в інших випадках, визначених Кримінальним кодексом України.

Отже, корупція стала універсальною проблемою. Вона найбільше вражає систему відносин громадян з органами державної влади та місцевого самоврядування в процесі реалізації першими своїх конституційних прав. Така ситуація підриває основи ідеології суспільства, так як громадяни починають сприймати корупцію як «спрощену форму» отримання адміністративних послуг.
Прийняття нового антикорупційного законодавства – відправна точка в процесі протидії, запобіганні і саме боротьби з корупцією. Одна з першочергових задач вказаного державного підходу – змінити переконання більшості громадян в необхідності вирішувати свої питання в органах влади через хабарі. Крім того, необхідно виховувати непримиренність населення до корупції, переконати людей в спроможності держави покарати чиновника за вчинені правопорушення.

Начальник управління юстиції                                                          М.М. Гандз