У разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів зобов'язані у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції.

Спеціально уповноваженими суб'єктами, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень є органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України.                                                                                    Новелою чинного антикорупційного законодавства є те, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яких притягнуто до кримінальної  чи адміністративної відповідальності за порушення обмежень, встановлених Законом № 3206-VI, підлягають обов'язковому звільненню з посад. Рішення про звільнення таких осіб, згідно зі статтею 22 Закону № 3206-VI, ^: має бути прийняте в триденний термін з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили. Варто зазначити, що ця норма не відповідає конституційним правам громадян (зокрема, на  оскарження судового рішення). Тому єдина порада керівникам у цих випадках – утриматися від початку процедури заміщення вакантної  посади службовця, щодо якого є таке судове рішення, до закінчення строку оскарження відповідно до процесуального законодавства.

Звільненню з посади може передувати процедура відсторонення:

— якщо службовець притягається до кримінальної відповідальності за корупцію, то з часу винесення постанови, якою його кваліфікують як обвинуваченого в корупційному правопорушенні, він відсторонюється від виконання посадових обов'язків (за постановою слідчого);

— якщо складено адміністративний протокол про корупційне правопорушення, вчинене службовцем, то його можуть відсторонити від виконання обов'язків, а можуть і не відсторонювати – це залежить від волі керівника. Якщо керівник органу, установи тощо вважає це за потрібне, він може відсторонити такого службовця аж до закінчення розгляду справи судом.

Норма про те, що підставою для звільнення з посади є порушення обмежень, визначених Законом № 3206-VI, є так би мовити традиційною і перенесена із законодавства про державну службу в антикорупційне законодавство. Нагадаємо, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ (далі – Закон № 3723-ХІІ) державна служба припиняється в разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону. А однією з таких вимог є обмеження, передбачені Законом № 3206-VI. Формулювання «державна служба припиняється» означає, що ця норма – імперативна, тобто порушення обмежень, встановлених Законом № 3206-VI, обов'язково тягне за собою звільнення з посади державного службовця.

Проблема в тому, що в Законі № 3206-VI серед заходів, спрямованих на запобігання та протидію корупції, наведені не лише обмеження, а й, скажімо, обов'язок фінансового контролю, повідомлення про конфлікт інтересів, дотримання вимог щодо прозорості інформації, які не є обмеженнями. Тому притягнути особу до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення з посади можна лише за порушення обмежень щодо:

• використання службового становища;

• сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності;

• одержання дарунків (пожертв);

• роботи близьких осіб.

Потребує додаткового роз'яснення ситуація зі звільненням з посад державних службовців за порушення обмеження щодо роботи близьких осіб. За нормами статті 9 Закону № 3206-VI звільнення відбувається, якщо:

• призначений на посаду службовець порушив зобов'язання повідомити керівництво органу, на посаду в якому він претендував, про близьких йому осіб, які працюють у цьому органі;

• перебуваючи на посаді, державний службовець порушив заборону брати участь у роботі колегіальних органів під час розгляду питань щодо призначення на посаду близьких йому осіб та в будь-який інший спосіб впливати на прийняття такого рішення.

Очевидно, в цих випадках дисциплінарна санкція може бути застосована до особи лише якщо буде доведено умисний характер дій – приховування особою інформації про наяв­ність працюючих близьких їй осіб чи свідоме порушення заборони щодо участі в призначенні на посаду близької особи. Іншими словами, у випадку ненавмисних дій службовця (наприклад, якщо службовцеві вдасться довести, що йому не було відомо про роботу в цьому органі близьких осіб) звільнити його в порядку дисциплінарної відповідальності не можна.

Крім того, обов'язок повідомити про наявність близьких осіб встановлено статтею 9 Закону № 3206-VI не для всіх осіб, які претендують на посаду в органі влади чи юридичній особі публічного права, а лише для «осіб, зазначених у підпунктах «а», «в»-«ж» пункту 1 та підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону», тобто службовців, які вже обіймають посади в органах влади чи юридичних особах публічного права.

Звичайно, така норма – це наслідок недбалості законодавця. Але якщо дотримуватися букви Закону, то відповідальність за неповідомлення про перебування на посадах в органі влади близьких осіб несуть лише особи, які на момент, коли вони претендують на зайняття посади (під час стажування, участі в конкурсі), є державними службовцями чи службовцями юридичних осіб публічного права.

А особи, які, скажімо, вперше вступають на державну службу, як це не парадоксально, не зобов'язані повідомляти про наявність в орга­ні влади близьких їм осіб. Відповідно, новопризначеного службовця (який до призначення на посаду не перебував на державній чи муніципальній службі, в юридичній особі публічного права) не можна звільняти з посади, якщо виявиться, що він не повідомив про наявність у цьому органі близьких йому осіб.

З іншого боку, якщо, наприклад, державний службовець, перебуваючи на посаді спеціаліста в обласній державній адміністрації, став переможцем конкурсу на заміщення вакантної посади головного консультанта в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості, але приховав факт роботи в цьому міністерстві близької особи і це стало відомо ще до призначення на посаду в міністерство, то він має нести відповідальність згідно із Законом № 3206-VI і його слід звільнити з посади спеціаліста обласної державної адміністрації.

Певні запитання викликає сама процедура звільнення різних категорій осіб, на яких поширюється дія Закону № 3206-VI. Наприклад, не зрозуміло, як мають бути звільненні з посад за порушення антикорупційних обмежень у триденний термін нотаріуси, інші особи, які надають публічні послуги. Очевидно, тут необхідні додаткові роз'яснення Міністерства юстиції України.

Крім того, як було зазначено вище, не є підставами для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі звільнення з посади такі корупційні правопорушення державних службовців:

• порушення фінансового контролю (планується, що положення щодо фінансового контролю наберуть чинності з 1 січня 2012 р.). Щоправда, неподання або подання держав­ним службовцем неправдивих відомостей про доходи є підставою для звільнення з посади згідно зі статтею 30 Закону № 3723-ХІІ, але ця санкція не пов'язана із Законом № 3206-VI;

• порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів;

• незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень;

• невжиття заходів щодо протидії корупції;

• порушення права на інформацію.

Але це не означає, що до осіб, які порушили Закон № 3206-VI, але ці порушення не були пов'язані із встановленими ним обмеженнями, не можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення або заходи дисциплінарного впливу на підставі КЗпП та інших спеціальних законів. Наприклад, згідно зі статтею 14 Закону № 3723-ХІІ за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, передбачено застосування до службовця дисциплінарних стягнень і заходів дисциплінарного впливу. Очевидно, що і незаконне використання інформації, яка стала відома службовцю у зв'язку з виконанням службових повноважень, і невжиття заходів щодо протидії корупції є тими проступками, за які Законом № 3723-ХІІ передбачена дисциплінарна відповідальність.

Серйозною проблемою є звільнення за корупційні правопорушення осіб, які перебувають на виборних посадах, та осіб, які звільняються Президентом України, КМУ, Верховною Радою України. Згідно з частиною другою статті 22 Закону № 3206-VI звільнення таких осіб здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Конституцією і законами України. Законодавець не встановив терміну прийняття рішення про звільнення у випадку, якщо є рішення суду про притягнення до юридичної відповідальності за порушення антикорупційних обмежень, і не визначив альтернативної процедури звільнення. Тому слід бути готовим до того, що, скажімо, міський голова, який порушив обмеження щодо використання службового становища та був притягнутий у судовому порядку до адміністративної відповідальності, не буде звільнений з посади, якщо сесія міської ради не захоче прийняти рішення про дострокове припинення його повноважень.

Цікавою новелою антикорупційного законодавства є створення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України (поки що цей Реєстр – на стадії розробки). Згідно з частиною другою статті 21 Закону № 3206-VI відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинен­ня корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Реєстру. Слід наголосити, що до цього Реєстру будуть включатися відомості не лише про посадових осіб органів публічної влади, юридичних осіб публічного права, а й службових осіб юридичних осіб приватного права. Щоправда, внесення особи, яка вчини­ла корупційне правопорушення, до Реєстру поки що не має правових наслідків, оскільки жодним чином не обмежує право такої особи на участь у конкурсі на заміщення вакантної посади в органах влади чи призначення на посаду за іншою процедурою.

Начальник управління юстиції                                                     М.М. Гандз