Насильство – найпоширеніше порушення прав людини в світі. Жорстоке поводження забирає більше життів і набагато частіше перетворює  жінок у інвалідів, ніж онкологія, малярія, дорожньо-транспортні пригоди та військові дії разом узяті.

     Найсерйознішим видом насильства є дискримінація. В українському суспільстві вона має свої, обумовлені часом, економікою, соціальною політикою національні особливості. Дискримінація у нашому економічному просторі виникає і тоді, коли зрушення в економіці тягнуть за собою скорочення робочих місць, а прагнення самостійного забезпечення обертаються для жінки поверненням до залежності в сім’ї від чоловіка з його примхами, тимчасовим безробіттям, вдачею, характером і т. ін. З такої ситуації виходів може бути багато, а може – один. Водночас вдале розв’язання проблем жіночого працевлаштування стає дедалі реальнішим і перспективнішим навіть в Україні. Ми не можемо не помічати того факту, що в Україні жінки освіченіші, ніж чоловіки: більш, як 60 % осіб; з вищою освітою - жінки, які працюють у середніх і вищих навчальних закладах, службах інформаційно-довідкових послуг. До речі, у системі охорони здоров'я жінок удвічі більше, ніж чоловіків, у системі юстиції жінки складають не менше 60%, у більшості політичних партій кількісний склад жінок сягає 45-50 %.

    Хочеться вірити, що Україна не допустить закономірності серед фактів насилля над жінками у сімейній і побутовій сферах. Але сучасність набагато суворіша. Дослідження показують, що 13% жінок в Україні ще в підлітковому віці зазнають тієї чи іншої форми ґвалтування. У кримінальному законодавстві відповідальність за зґвалтування дружини відсутня. Ст.107 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за побої та мордування. Але справедливо й те, що органи МВС утримуються від втручання у сімейне життя. Тобто, як свідчить статистика, прояви насилля над жінками мають місце у сімейній і побутовій сферах. Не помічати цих фактів неможливо. Мушу констатувати той факт, що насильство перемістилося у сферу сім’ї та побуту. У зв'язку з цим необхідно приймати відповідні рішення.

       Причини сімейного насилля (вірніше насилля над жінкою в сім'ї) мають багато загальнолюдських рис. Це: 1) прагнення панувати; 2) сексуальні домагання та примус; 3) психічні розлади й алкоголізм; 4) низький рівень культури; 5) забобони і пережитки; 6) психологічний дискомфорт, комплекс неповнолітніх. Статистика доводить, що жінки почали серйозно випереджати чоловіків у духовному та культурному і розвитку. Тим більше, що успішне просування жінок у кар'єрі не знімає гостроти проблеми насильства щодо жінок у побуті і на роботі. У побуті формами насильства над жінками є: зґвалтування, приниження честі і гідності та порнографія. Щодо приниження честі і гідності, то ця проблема взагалі рідко є предметом уваги досліджень. Навіть статистичних даних з цієї проблеми немає.

     Зауважу до того ж, що зараз проблеми боротьби з насиллям стали предметом уваги світової і європейської громадськості.

      Нам потрібні спеціальні служби запобігання домашньому насильству. Це зупинить багато трагедій. Залишається і впевненість у тому, що захист жінок, які потерпають від різних форм насильства, починається з прийняття прозорих законів і Національної стратегії поліпшення становища жінок в Україні. Переконаний, що створити нову незалежну демократичну державу неможливо без кардинального поліпшення становища жінки в суспільстві.

Начальник управління юстиції                                                  М.М. Гандз