Здоров’я – найголовніша цінність у житті людини. Правда, це починають усвідомлювати, коли справді потрібна вже допомога лікаря.
Відповідно до задекларованих Українською державою принципів, що залишилися від радянської моделі соціального забезпечення, медичні послуги для населення є безкоштовними. Однак держава демонструє неспроможність реалізувати цей принцип, тому в галузі охорони здоров’я вкорінилася практика неформальних (неофіційних) платежів пацієнтів за медичні послуги. Це, у свою чергу, породжує публічні дискусії, з одного боку, щодо корумпованості медичної галузі, а з другого – невідповідності основоположних принципів цієї сфери ринковим реаліям. З огляду на нагальну потребу реформування галузі охорони здоров’я питання неформальних платежів у медицині є темою окремого обговорення.
Поширення неофіційної оплати «безкоштовної» медичної допомоги можна пояснити так:
1) пацієнти хочуть віддячити лікарям та іншому медичному й адміністративному персоналу; скоротити час очікування в черзі на прийом до лікаря чи проведення операції; отримати медичну допомогу вищої якості чи ширший спектр послуг; пройти лікування в конкретному закладі охорони здоров’я або в обраних пацієнтом лікарів; отримати в медичній установі послуги, які формально недоступні; замінити високу офіційну оплату на нижчу, неофіційну; пацієнти сплачують у відповідь на прохання чи натяк лікаря й іншого персоналу;
2) лікарі та медичний персонал приймають такі платежі через: низький рівень доходів і заробітної плати; відсутність ресурсів для придбання необхідного обладнання, інструментів і матеріалів; відсутність ресурсів для професійного розвитку й вдосконалення; можливість отримати безпосередньо від пацієнта більше, ніж у разі офіційної сплати коштів, навіть якщо пацієнт платить більшу суму. Що вища кваліфікація лікаря, то більшою є неофіційна плата за його послуги
Безперечно, якщо рівень корупції у країні високий і населення має досвід давання різноманітних хабарів, подолати неофіційні платежі за медичні послуги надзвичайно проблематично. Однак твердження про те, що корупція зникне тоді, коли зміниться саме суспільство, здається відмовкою , адже за відсутності активних дій з боку держави найлегше нарікати на культурні особливості населення. Лише законотворчої діяльності з реформування (реорганізації структури) системи охорони здоров’я замало: ця проблема потребує втілення комплексних заходів, як-от: належне фінансування галузі охорони здоров’я, забезпечення прав пацієнта та контроль над його обов’язками, а також підвищення рівня прозорості медичного обслуговування та довіри населення. Тільки багатогранне реформування галузі охорони здоров’я та інших сфер життя суспільства, як свідчить досвід сусідів України, забезпечить позитивний результат.
Отже, поширені в Україні неофіційні платежі пацієнтів не сприяють залученню коштів до сфери охорони здоров’я і, отже, не на користь її розвитку, забезпеченню якості медичної допомоги, економічній ефективності галузі загалом, а також не дають змоги споживачам послуг планувати свої витрати, захищати права в разі отримання неякісної чи невчасної допомоги і значною мірою обмежують доступ до різних видів медичних послуг.
Начальник управління юстиції М.М. Гандз
|