У
законодавстві України питанням шляхів врегулювання та
недопущення конфлікту інтересів присвячені положення Законів України «Про
засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011, «Про правила етичної
поведінки» від 17.05.2012 та Загальні правила поведінки державного службовця,
затверджені наказом Головного управління державної служби України від
04.08.2010 № 214. Конфлікт
інтересів – ситуація, за якої особиста зацікавленість державного службовця може
вплинути на об’єктивність виконання ним службових повноважень та функцій і за
якої існує можливість виникнення протиріччя між особистою зацікавленістю
державного службовця і законними інтересами громадян, організацій, суспільства,
держави, що може спричинити нанесення шкоди цим законним інтересам громадян,
організацій, суспільства.
Конфлікт
інтересів завжди слід розглядати як колізію державних інтересів в межах
компетенції посади публічної служби та приватних інтересів особи, яка заміщує
дану посаду.
Особистими
інтересами Закон України «Про правила етичної поведінки» називає будь-які
інтереси особи, зумовлені родинними, дружніми чи іншими позаслужбовими
стосунками з іншими особами, у тому числі особисті майнові та немайнові
інтереси, а також ті, що виникають у зв’язку з діяльністю особи, не пов’язаною
з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, у громадських,
релігійних чи інших організаціях.
Найчастіше конфлікт інтересів
виникає вже під час проходження державної служби. У такому разі потрібно вжити
відповідних заходів по врегулюванню даної ситуації і забезпеченню
неупередженого виконання службових обов’язків державним службовцем.
Доцільно
передбачити наступні способи врегулювання конфлікту:
- позбавлення приватного інтересу, з приводу якого
виник конфлікт інтересів;
- усунення державного службовця від прийняття
рішення (участі в прийнятті рішення) або вчинення дій в умовах конфлікту
інтересів;
- переведення державного службовця на іншу посаду
або його звільнення зі займаної посади;
- прийняття рішення або вчинення дій в умовах
конфлікту під зовнішнім контролем.
Часто зустрічаються випадки, коли
державний службовець має певні приватні інтереси, пов’язані з майновими
правами. У цьому разі державний службовець може позбутися приватного інтересу,
з приводу якого виник конфлікт інтересів, шляхом відчуження корпоративних прав,
майна або майнових прав, передачі їх у довірче управління майна або у будь-який
інший спосіб. Позитивним є врегулювання
конфлікту інтересів шляхом усунення державного службовця від прийняття рішення,
чи участі в прийнятті рішення, або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів.
Цей спосіб використовується за умови можливості залучення до прийняття такого
рішення або вчинення відповідних дій інших державних службовців. У
випадку, коли конфлікт інтересів має постійний характер і не може бути
розв’язаний шляхом усунення відповідного державного службовця від прийняття
рішення або вчинення дій та за наявності рівноцінної вакантної посади, яка за
своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям державного
службовця, відбувається переведення державного службовця на іншу посаду. Однак,
переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою
державного службовця. Якщо переведення державного службовця
на іншу посаду є неможливим або державний службовець не погоджується на
переведення на іншу посаду, і конфлікт інтересів не може бути врегульований в
інший спосіб, то державного службовця звільняють із займаної ним посади. Способи
врегулювання конфлікту інтересів мають забезпечити своєчасність реагування на
порушення законодавства і запобігти прийняттю рішень чи вчинення дій в
умовах існування конфлікту інтересів.
Спеціаліст І категорії
Х.Р. Бойко
|