Причинами дитячої і підліткової бездоглядності в Україні є соціально-економічна та політична нестабільність у країні; відсутність скоординованих дій міністерств, відомств, установ та організацій, що відповідають за стан роботи з молоддю; негативний вплив соціального середовища на особистість дитини; недоліки в організації навчально-виховної діяльності в загальноосвітніх закладах, педагогічна занедбаність окремих підлітків; зниження виховної функції сім'ї, незадовільне матеріальне становище більшості родин; відхилення у фізичному та психічному розвитку дітей і підлітків тощо.                              Життєстійкість неповнолітніх знижується внаслідок збіднення їхнього духовного світу та через підвищену збудженість, невміння контролювати себе, акцентуації характеру, недостатню впевненість у собі, слабку інтелектуальну сферу, надто підвищену або занижену комунікативність, нездатність протистояти негативним впливам ЗМІ і кримінальної субкультури.
Наслідком соціально-економічної та культурологічної нестабільності в країні є низька педагогічна культура батьків, їхня неспроможність спілкуватися з дитиною, негативний мікроклімат багатьох сімей, безробіття батьків або їхня надмірна зайнятість, аморальна поведінка. Таким чином, сім'я стає проблематичним, а то й негативним фактором розвитку і виховання дітей. Позбавлені уваги батьків або осіб, що їх замінюють, діти, зазвичай, потрапляють під вплив асоціального середовища, де втягуються у кримінальний бізнес, залучаються до жебракування тощо. Бездоглядні діти хоча й контактують із сім'єю, але через різні причини (бідність родини, перенаселеність у квартирі, дитяча експлуатація, байдужість дорослих, непорозуміння з батьками, вчителями) більшу частину дня, а то й ночі, проводять на вулиці. Одними з головних умов для нормального соціально- психологічного розвитку дитини є батьківська любов і поважання особистості дитини. В асоціальних сім'ях переважають насильство і фізичні покарання, відчуженість батьків у ставленні до дитини, що сприяє формуванню патологічних особливостей поведінки, розвитку шкідливих звичок, агресії відносно більш "щасливих" однолітків. Як правило, в таких сім'ях не забезпечуються навіть базові потреби дітей в їжі, житлі, тому вони вимушені йти на вулицю.
Отже, проблема дитячої бездоглядності потребує комплексного вирішення. Оперативне реагування на кожний факт виявлення дитини, що залишилася без догляду і притулку, так само як і втручання органів влади у долю маленького громадянина, повинно бути очевидним і дієвим. Впровадження нових механізмів реагування надасть можливість широко залучати громадянське суспільство для допомоги бездоглядним дітям, виховання активної життєвої позиції громадян, котрим не байдуже, якими виростуть діти, що не зі своєї волі опинились на вулиці і стали непотрібні власним батькам.

Спеціаліст І категорії Мостиського РУЮ                               Х.Р. Бойко