Право на працю є
одним із найбільш важливих соціально-економічних прав і визначає можливість
людей займатися працею для забезпечення як свого матеріального добробуту, так і
духовного розвитку в умовах свободи та гідності, економічної безпеки та рівних
можливостей. Забезпечення цього права набуває
особливої гостроти в умовах економічної кризи, зростання рівня безробіття,
масового порушення трудових прав працівників. І особливо важливою тут видається
роль держави, яка має здійснити усіх можливих заходів щодо захисту і реалізації
права на працю, і зробити усе від неї залежне щоб, була повага до цього права.
Очевидно, що економічні можливості держави обумовлюють нереальність вимоги
надання роботи усім бажаючим. У ст. 43 Конституції
України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти
собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Право на працю та основні права трудящих прийнято розглядати як принцип
трудового права. У трудовому праві визначені гарантії забезпечення права
громадян на працю. Згідно зі ст. 5-1 КЗпП держава гарантує працездатним
громадянам, які постійно проживають на території України: 1.вільний вибір виду діяльності; 2.безплатне сприяння
державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні,
відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з
урахуванням суспільних потреб; 3.надання підприємствами, установами, організаціями
відповідно до попередньо поданих ними заявок роботи за фахом випускникам
державних вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладів; 4.безплатне навчання безробітних новим професіям,
перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості
з виплатою стипендії; 5.компенсацію матеріальних
витрат у зв’язку з направленням на роботу в іншу місцевість; 6.правовий захист від
необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також
сприяння у збереженні роботи.
Загальна
декларація прав людини у ст.23 встановлює: кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр
роботи, на справедливi i сприятливi умови працi та на захист вiд безробіття; кожна
людина, без будь-якої дискримiнацiї, має право на рiвну оплату за рiвну працю;
кожний працюючий має право на справедливу i задовiльну винагороду, яка
забезпечує гiдне людини iснування, її самої та її сiм'ї, i яка в разi
необхiдностi доповнюється iншими засобами соцiального забезпеченн; кожна людина
має право створювати професiйнi спiлки i входити до професiйних спiлок для
захисту своїх iнтересiв.
Ми
вважаємо за доцільне створення вільних економічних зон з більш
сприятливими економічними умовами для розвитку
підприємництва і
господарської діяльності у регіонах з критичним
рівнем безробіття,
низьким рівнем життя трудящих, соціальною
нестабільністю, складною
криміногенною ситуацією. Особливої уваги
потребують, зокрема, шахтарські
реґіони, малі міста і райцентри, де великою є
концентрація людей, що не
мають роботи, а також молоді. Необхідні
невідкладні дієві заходи для запобігання подальшої руйнації
трудового потенціалу держави: покращання умов
зайнятості й оплати праці
висококваліфікованих фахівців, розширення
практики професійної
підготовки на замовлення виробництва,
модернізація системи
перепідготовки і перекваліфікації робітників з
орієнтацією на оволодіння
спеціальностями, на котрі є попит.
Підготовка
високоосвічених і висококваліфікованих фахівців для народного господарства повинна стати одним з провідних компонентів
активної політики з метою гарантування
права на працю, бо саме професіоналізм у ринкових
умовах стає головним засобом успішного залучення людини до трудової діяльності та його конкурентоспроможності на
ринку праці. На розв'язанні цього
завдання має бути зосереджена діяльність державних центрів зайнятості. Поряд із традиційними функціями
працевлаштування, надання допомоги у
випадку безробіття, перепідготовки і перенавчання робітників такі центри повинні здійснювати дієвий
контроль за
безробітними, котрі безпідставно ухиляються від
запропонованої їм роботи, а також за
роботодавцями, які надають роботу нелегально.
Провідний спеціаліст реєстраційної служби Л.Яворська
|