Проблема психотравмуючого впливу насильства на дитину має не лише психологічний, а й со¬ціаль¬ний, медичний і юридичний аспекти. Насильство у ставленні до дитини відноситься до найважчих психологічних травм. Порушення, що виникають внаслідок насильства, зачіпають усі рівні функціонування дитини: пізнавальну та соматичну сферу, перешкоджають її самореалізації в майбутньому, викликають порушення поведінки — ранню алкоголізацію, наркотизацію, аутоагресію.
 
Пережите в дитинстві насильство нерідко впливає на подальше життя, оскільки подібний травматичний досвід формує специфічні сімейні стосунки і особливі життєві сценарії. Так, у більшості випадків дорослі, що проявляють насильницькі дії по відношенню до чужих і власних дітей, самі були жертвами насилля з боку батьків. Відомо, що фізичне покарання в нашій культурі (покарання ременем) вважається поширеною і природною формою виховання і не розглядається як насильство. Тому досить часто дитина сприймає прояви насильства як заслужене покарання.
Серед причин виникнення насильства виділяють наступні:
1) народження першої дитини, що поєднується з незрілістю батьків, низьким їх рівнем освіти;
2) неповні сім’ї — наявність лише одного годувальника, що зумов¬лює погіршення матеріального становища в сім’ї;
3) неналежні житлові умови, що викликають додаткову напруженість, яка може спровокувати насильство;
4) конфліктні або насильницькі стосунки між членами сім’ї — застосування насильства з метою вирішення сімейних конфліктів;
5) сім’ї з невизначеними сімейними ролями і функціями — непослідовними і суперечливими вимогами у вихованні дітей;
6) негативне ставлення батьків до соціального оточення та неадекватні очікування стосовно дитини;
7) алкоголізм і наркоманія батьків;
8) афективні порушення одного з батьків: агресивність, гіперсексуальність, дратівливість, ослаблений конт¬роль за поведінкою, зниження критики;
9) нерозвиненість батьківських нави¬чок і почуттів;
10) авторитарні методи виховання — покарання розглядається як найефективніший спосіб корекції негативної поведінки дитини.
Потенційними жертвами насильства можуть бути діти з відхиленнями в психічному і фізичному розвитку, а саме: небажані діти; недоношені діти, що мають при народженні низьку вагу; діти, що проживають у багатодітній сім’ї; діти з природженим або набутим каліцтвом, низьким інтелектом, порушеннями здоров’я (спа¬д¬ковий синдром, хронічні захворювання, у тому числі і психічні); розладами поведінки (дратівливість, гнівливість, імпульсивність, гіперактивність); низькими соці¬альними навичками; особливостями зовнішності, що відрізняється від інших; діти, що виховуються в умовах жорстокого поводження в сім’ї; без¬доглядні діти, що виховуються в умовах занедбаності та емоційного відчуження; діти з нервово-психічними розладами (оліго¬френія, психопатія, ураження головного мозку); маленькі діти в силу своєї безпорадності. 
Таким чином, насильство над дитиною слід розглядати в соціально-куль-турному і психологічному кон¬текс¬ті, пам’ятаючи, що на означене явище впливає комплекс соціальних, психологічних та особистісних факторів.

Спеціаліст І категорії Мостиського РУЮ                            Х.Р. Бойко