Серед основних порушень прав діти виділяють такі: "дорослі ображають, погрожують, б'ють дітей", "батьки б'ють за погані оцінки, за неслухняність", "батьки б'ють, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння", "б'ють однолітки, старші хлопці".

Недостатньо захищеними державою від жорстокості, знущання, брутального поводження, викрадення та продажу вважають себе близько половини опитаних дітей, від сексуальної експлуатації - 38 %, від примусу до підневільної, непосильної, надмірної чи небезпечної праці - 34%. 28% опитаних дітей вказали, що в їхньому житті траплялися випадки, коли вчителі ставилися до них жорстоко або навіть і знущалися. 34% опитаних зазнавали жорстокого ставлення або знущань від незнайомих ровесників, 20% - від незнайомих дорослих.

Порушення в галузі прав дітей включають в себе: торгівлю дітьми, дитячу проституцію, дитячу порнографію, експлуатацію дитячої праці, нанесення статевих ушкоджень дівчаткам, боргову кабалу, торгівлю дітьми та дитячими органами, експлуатацію проституції третіми особами.

Дітей не тільки насилують, їх б'ють, принижують, зрештою, убивають. Це відбувається щодня. Насильство над дітьми - занадто неприємна річ, щоб думати, тим більше "проектувати" на власну родину і, відповідно, готуватися до нього. Тому батьки рідко вчать дітей, як поводитися, щоб уникнути небезпеки. І коли жахливе відбувається, вони не знають, що робити, чим допомогти дитині, як вилікувати її фізично і морально.

Об'єктивної офіційної статистики про насильство над дітьми, природно, не існує. Це пов'язано з тим, що батьки, м'яко говорячи, не довіряють міліції і воліють не мати з нею справи. Існують і "делікатні" нюанси: наприклад, якщо самі батьки приносять у травмпункт явно побиту дитину і соромливо пояснюють, що малеча упала, лікарі не повідомляють міліцію.

Є чотири форми жорстокого поводження з дітьми. Це: фізичне насильство, емоційне(психічне) насильство, сексуальне насильство, економічне насильство. 

Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх замінюють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що заподіюють шкоду здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі штовхань, побоїв, катування, струсу, у виді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя катування, загрози зброєю, загрози заподіяти шкоду родичам або друзям.

Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, надання їй отруйних речовин чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снотворних, не прописаних лікарем), а також намагання удушити чи втопити дитину.

Емоційне (психічне) насильство - постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людської гідності, обвинувачення її в тому, у чому вона не винувата, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства відносяться також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також висування до дитини вимог, що не відповідають її віковим можливостям.

Сексуальне насильство чи спокушання - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослим чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб чи одержання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти з статевими органами. До сексуального розбещення відносяться також втягнення дитини в проституцію, порнобізнес, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.

Це не тільки різні способи статевого акту, але й занадто сміливі ласки, демонстрація порнографії. Найжахливіше, що сексуальне насильство розбещує самих дітей. Більше половини повій піддалися в дитинстві сексуальним домаганням. Найчастіше це виходило з боку знайомих, яких дівчинки знали, яким довіряли, навіть любили. Діти ховають своє лихо, по-різному справляються з ним. 

Про зґвалтування, а особливо про замах на зґвалтування потерпілий, як правило, не розповідає (соромно і страшно), а якщо повідомляє в міліцію, то справа рідко доходить до суду. Це самий безкарний вид злочину. Більш ніж 38% усіх зґвалтованих в Україні - діти і підлітки 12-16 років. 

Аналіз судових справ і опитування в одному з регіонів України показали, що питома вага сексуальних злочинів у загальному числі кримінальних злочинів складає від 3 до 5%. Один відсоток усіх розглянутих у судах справ - це справи про зґвалтування. При цьому співвідношення зареєстрованих і скоєних зґвалтувань коливається від 1 до 20 і від 1 до 100 випадків. Київським науковим центром сексології і планування родини був вивчений психосоціальний статус 40 дітей (9 хлопчиків і 31 дівчинки) у віці від 4 до 13 років, що мали в анамнезі різні види сексуальних домагань чи насильства. Було встановлено, що в 26 дітей обоє з батьків - алкоголіки, у 9 - алкоголіки батько чи вітчим. Повна родина була в 16 дітей, мати і вітчим - у 13, тільки мати - у 7. Не мали батьків (були тільки бабуся і дідусь) - 4 дитини. Відвідували дитячі установи загального профілю (садки, школи) - 23 особи, спеціалізовані - 17 дітей. Психопатологічні розлади виявлені в 22 дітей, у тому числі слабоумство різного ступеню виразності - у 16, психопатизація - у 6 дітей. Стали жертвами насильства, сексуальних домагань чи розпусних дій з боку дорослих 27 дітей, з боку старших школярів і підлітків - 13. 

Економічне насильство — це ненормований робочий день, невиплата заробітної плата, експлуатація праці дітей.
Статистичні дані та результати наукових досліджень переконливо доводять, що в Україні існує праця дітей у віці до 14 років, який офіційно визнаний межею початку трудової діяльності. Виконуючи некваліфіковану, переважно важну, фізичну роботу, та ще й без офіційного оформлення трудових відносин, діти часто стають жертвами надмірного фізичного і психологічного навантаження, страждають від шкідливих умов праці. Експлуатація дитячої праці негативно відображається на здоров'ї дітей, подальшому їх розвитку, заважає освіті, саме тому зараз гостро постало питання про ліквідацію найгірших форм праці дітей та заборону експлуатації дитячої праці32.

Уперше дослідження щодо дитячої праці провів Київський інститут соціальних досліджень у 1997 році, коли явище набрало обертів. Опитали 1200 родин. Тоді й з'ясувалося, що третина дітей із благополучних сімей (не сироти, не інваліди) працювали за гроші. Якщо ж додати ще й неврахованих неблагополучних дітей, то масштаби справді вражають. За приблизними підрахунками, в Україні працює близько 700000 дітей "недозволеного" віку. 
Наслідки насильство над дітьми.

Наслідки жорстокого поводження і неуважного відношення до дітей можуть виявлятися у виді прагнення кудись бігти, сховатися, або у виді глибокої загальмованості, зовнішньої байдужності. Однак в обох випадках дитина охоплена найгострішим переживанням страху, тривоги і гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної ущербності, неповноцінності. 

Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але всі вони поєднуються одним - порушення прав людини, збиток здоров'ю дитини чи небезпека для її життя. Негативними наслідками є психологічні травми, які приводять до посттравматичних та психореактивних розладів: 

З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1-2 закінчуються смертю жертви насильства. Наслідками насильства є синці, травми, переломи, ушкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, нирок та ін. Потрібен час, щоб залікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно для того, щоб залікувати душевні рани, психіку дитини, що постраждала від насильства. 

Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження, пережили психічну травму, у результаті чого вони розвиваються далі із значними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливають на їхнє подальше життя. 

Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створилося, вони і самі можуть творити насильство. Це зокрема, відноситься до сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати секрет і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, подарунки. 

Суспільні наслідки насильства над дітьми - це, насамперед, втрата людського життя у результаті вбивств дітей і підлітків чи їхніх самогубств, це втрати в їхньому обличчі продуктивних членів суспільства внаслідок порушення психічного і фізичного здоров'я, низький освітній і професійний рівень. В майбутньому це втрата батьків, здатних виховувати здорових у фізичному і моральному відношенні дітей. Нарешті, це відтворення жорстокості в суспільстві, оскільки колишні жертви самі часто стають ґвалтівниками, людьми, здатними на різні види насильства.

 Головний спеціаліст

Поліщак М.В.