Кримінальна Конвенція про боротьбу з корупцією, підписана Україною 27 січня 1999 p., ратифікована - 18 жовтня 2006 року та набрала чинності для України 01 березня 2010 року. Конвенція встановлює перелік корупційних діянь залежно від суб'єктів хабарництва:

  а) національних (або іноземних) посадових осіб;

  б) членів національних (або іноземних) виборних органів;

  в) суддів та посадових осіб міжнародних судів;

  г) працівників приватного сектора;

  д) членів міжнародних організацій, - а також за ознаками об'єктивної сторони: дача, обіцянка, отримання або вимагання хабара, "торгівля" впливом, "відмивання" прибутків від корупційних діянь, фінансові злочини (підробка фінансових документів) тощо.

  Міжнародним актам не дано однозначного визначення терміну "корупція", спільними ознаками, що характеризують діяння як корупційне, можна виділити такі:

  1) суб'єктом є особа, наділена повноваженнями вчиняти певні дії або утримуватися від їх вчинення;

  2) наявність у такої особи відповідних службових повноважень;

  3) використання повноважень з метою, несумісною з посадою, яку обіймає суб'єкт акту корупції, зловживання повноваженнями;

  4) отримання вигоди від протиправного використання повноважень, причому вигода не обов'язково повинна бути матеріальною, це можуть бути послуга, пільга, перевага для себе або іншої особи. Конвенція розрізняє суб'єктів корупції відповідно до органу, в якому вони обіймають посаду залежно від того, чи це законодавчий, виконавчий чи судовий орган влади, також виділяє окремо корупцію в приватному секторі. Предметом цього документу є й боротьба з транснаціональною корупцією. Конвенція зобов'язує сторони - учасниці вжити всіх заходів, необхідних для встановлення кримінальної відповідальності по національному законодавству за обіцянку, дачу, одержання або вимагання хабара посадовими особами іноземних органів влади або іноземних суб'єктів господарської діяльності.

 

Спеціаліст 1-ї категорії Мостсиького РУЮ

Поліщак М.В.