 "Світовою конституцією прав дитини”
називають Конвенцію про права дитини, прийняту Генеральною Асамблеєю ООН 20
листопада 1989 року. З тих пір Конвенцію ратифікували уряди всіх країн, за
винятком Сомалі та Сполучених Штатів Америки.
Норми цієї конвенції діють як складова
національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її
ратифікації Україною.
Ратифікація Конвенції означає, що уряди
беруть на себе зобов’язання забезпечити дитині зростання у безпечних та
сприятливих умовах, маючи доступ до високоякісної освіти та охорони здоров’я, а
також високий рівень життя.
Це означає, що уряди зголошуються захищати
дітей від дискримінації, сексуальної та комерційної експлуатації та насильства,
і особливо піклуватися про дітей-сиріт та біженців.
Конвенція містить повний перелік прав
дитини: на життя, на ім’я, на набуття громадянства, на піклування з боку
батьків, на збереження своєї індивідуальності, право бути заслуханою у ході
будь-якого розгляду, що стосується дитини; право на свободу совісті та релігії;
право на особисте та сімейне життя; недоторканість житла; таємницю
кореспонденції; право користуватися найдосконалішими послугами системи охорони
здоров’я; благами соціального
забезпечення; на рівень життя, необхідний для її розвитку; на освіту; на
відпочинок; на особливий захист: від викрадень та продажу, від фізичних форм
експлуатації, фізичного та психічного насильства, участі у військових діях;
право на вжиття державою всіх необхідних заходів щодо сприяння фізичному та
психічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка стала жертвою
зловживань або злочину.
Метою цієї Конвенції є встановлення
стандартів для захисту дітей від зневаги та образ, з якими вони стикаються до
певної міри щодня в усіх країнах. В ній беруться до уваги різні культурні,
політичні та економічні особливості держав, що є дуже важливим фактором. На
першому плані у цьому документі стоять права дитини. Права, викладені в
Конвенції, умовно можна поділити на три частини.
Забезпечення: право володіти певними речами, отримувати
певні послуги та мати доступ до того й того (мова йде про ім’я та громадянство, медичний догляд,
освіту, відпочинок та ігри, опікування інвалідами, сиротами та біженцями).
Захист: право бути захищеним від дій, що завдають шкоди
дитині (наприклад, від розлучення з батьками, залучення до воєнних дій,
комерційної, економічної чи сексуальної експлуатації, фізичного чи психічного
знущання тощо).
Участь: Дитина має право бути почутою, коли приймаються
рішення, що стосуються її життя. Підростаючи, дитина повинна мати дедалі більше
можливостей брати участь у житті суспільства, готуватися до самостійного життя,
користуватися правами свободи думки та слова, вибору культури, релігії та мови.
Конвенція надає точки відліку, за допомогою
яких можна вимірювати ефективність зусиль різних країн щодо поліпшення життя
дітей.
Кожні п’ять років уряди мають звітувати перед Комітетом
ООН з прав дитини.
Згідно зі ст. 43 Конвенції про права
дитини такий Комітет складається з десяти експертів, які відзначаються високими
моральними якостями та визначною компетенцією в галузі, що її охоплює ця
Конвенція. Члени Комітету обираються таємним голосуванням із числа внесених до
списку осіб, висунутих державами-учасницями.
Кожна держава-учасниця може висунути одну
особу з числа своїх громадян. Вибори проводяться на нарадах держав-учасниць, що
скликаються Генеральним секретарем у центральних установах Організації Об’єднаних Націй. Згідно із ст. 44
держави-учасниці зобов’язуються
подавати Комітетові через Генерального секретаря ООН доповіді про вжиті ними
заходи щодо закріплення визнаних у Конвенції прав та прогрес, досягнутий у
здійсненні цих прав:
§ Протягом двох років після набрання чинності цією Конвенцією для відповідної
держави-учасниці.
§ Надалі через п’ять років.
Члени Комітету оцінюють їхні успіхи,
зустрічаються з представниками уряду та прислуховуються до думок недержавних
організацій (НДО) перед тим, як надати рекомендації щодо вдосконалення роботи у
кожній країні.
З метою сприяння здійсненню конвенції та
міжнародному співробітництву таких організацій, як Міжнародна організація праці
(МОП), Всесвітня організація здоров’я (ВОЗ), Організація ООН з питань освіти,
науки та культури (ЮНЕСКО) та Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) заохочуються до надання
консультацій Комітету та мають дозвіл на відвідання його засідань.
Вони можуть надавати Комітету відповідну
інформацію, та їх можуть запрошувати до надання консультацій щодо оптимального
виконання Конвенції, разом з представниками інших організацій, визнаних
компетентними, - в тому
числі, інших органів ООН та НДО, що мають статус консультантів ООН.
У різних державах і регіонах світу Конвенція ООН про права дитини
виконується по-різному із врахуванням особливостей та менталітету кожної
держави. Але об’єднує усі держави по відношенню к
дітям повага до дитини, її правам та інтересам, турбота і любов. Начальник Мостиського РУЮ Гандз М.М.
|