Конституція є вищий прояв людської
мудрості,
що використовує досвід людей на благо суспільства
С. ДЖОНСОН
Після проголошення Акту про незалежність
України 24 серпня 1991 року на території нашої держави діяла Конституція СРСР
від 1977 року, в яку було внесено понад 200 поправок.
У 1994 року було створено Конституційну
комісію, яка працювала над розробленням нової Конституції України. Верховна
Рада України розглянула декілька проектів і, нарешті, 28 червня 1996 року
прийнято нині діючу Конституцію України, яка стала однією з найбільш шанованих
суспільних цінностей сучасності, символом консолідації народу заради розбудови
України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової
держави.
Прийняття Конституції України мало
важливе політичне, економічне, соціальне та духовне значення. Нова Конституція
сприяла примиренню політичних сил, подоланню економічної кризи, причиною якої у
багатьох випадках була недосконалість та колізійний характер національного
законодавства, вирішенню на конституційному рівні соціальних проблем та
гармонізації міжнаціональних і міжконфесійних взаємовідносин в Україні,
розвитку національної духовності народу.
Конституція
України 1996 року врахувала досягнення вітчизняної та світової конституційної
наукової думки і практики конституційного будівництва. Основний Закон став програмою подальшого
розвитку України у політичному, економічному, соціальному і культурному
напрямах та документом для входження України до світового і, в першу чергу,
європейського співтовариства як рівноправного і повноцінного суб’єкта.
Конституція України
1996 року належить до кодифікованих конституційних актів. Вона існує у вигляді
єдиного нормативно-правового акта, що складається з преамбули, основної
частини, прикінцевих і перехідних положень.
Відповідно до
розділу ІІ Конституції, який є визначальним за своїм змітом, громадяни мають
рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути
привілеїв чи обмежень на базі раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та
інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану,
місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Жоден основний закон європейських країн не
містить такого ґрунтовного трактування найширшого спектра громадянських прав і
свобод.
З огляду на історичні традиції і новий
демократичний світогляд, на сучасному етапі особливого значення набувають
загальнодемократичні цінності Конституції: розум, свобода, волевиявлення,
перевага індивідуалістичної свідомості, яка виходить з ціннісного пріоритету
особи порівняно з колективом і державою. Саме ці цінності найповніше виражають
соціальну сутність Конституції, виступають основою народовладдя в Україні,
неодмінною умовою реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Отже, Конституція України є надійним
компасом для нашої країни, її державних інституцій та суспільства. Але, ще не
один десяток років має минути, щоб ми усвідомили: найкращий, найдосконаліший
закон передусім вимагає не щорічного переписування та безпідставної критики, а
неухильного його виконання кожним громадянином, без жодного застереження на
посади, статки чи переконання.
Спеціаліст
1-ї категорії РУЮ
Поліщак
М.В.
|