Розвиток України підтверджує загальне
правило нашого часу: кожна країна, що вважає себе цивілізованою, має свою
конституцію. І це закономірно. Конституція важлива і необхідна для сучасної
держави насамперед тому, що в ній закріплюються його вихідні принципи і
призначення, функції й основи організації, форми і методи діяльності.
Конституція встановлює межі і характер державного регулювання у всіх основних
сферах суспільного розвитку, взаємини держави з людиною і громадянином. Саме
головне - конституція додає вищу юридичну чинність фундаментальним правам і
волям людини, захищає його честь і достоїнство. Виключень сьогодні практично не
існує. Навіть Великобританія, у якій немає єдиного і кодифікованого основного
закону, має у своєму розпорядженні комплекс юридичних актів, починаючи з
"Хабеас корпус акт" і "Білля про права" (обоє прийняті ще в
XVII в.), а також традицій, що складають у сукупності її конституцію. Більш
того, для XX сторіччя, особливо його другої половини, характерне відновлення
конституційного ладу багатьох країн, включаючи Францію, Німеччину, Італію,
Японію, Грецію, Португалію, Іспанію. Це продиктовано серйозними політичними і
соціальними змінами, що происшли в названих країнах і в усьому світі, умовами
нового часу.
Конституцію справедливо називають
головним, основним законом держави. Якщо уявити собі численні правові акти, що
діють у країні, у виді визначеного організованого і взаємозалежного цілого,
деякої системи, то конституція - це підстава, стрижень і одночасно джерело
розвитку усього права. На базі конституції відбувається становлення різних
галузей права, як традиційних, що існували ще в минулому, так і нових
створюваних з урахуванням змін в економіці, соціальному розвитку, політику і
культурі.
Сучасна Конституція України, прийнята 28
червня 1996 року - найважливіший нормативно-правовий акт новітньої Української
держави. Україна нарешті здобула свій Основний Закон - необхідний елемент
сучасної законодавчої системи, який є її своєрідним підмурком. Конституція 1996
року закріпила статус незалежної України - рівноправного учасника міжнародних
відносин.
Проте сучасна Конституція України це не
тільки підсумок процесів державотворення, це й своєрідний дороговказ подальшого
вдосконалення нашої держави, наповнення її сформованих інститутів реальним
змістом, перетворення їх на реальні чинники правового регулювання суспільних
відносин в Україні. Слід зазначити, що прийняття Конституції стало результатом
компромісу різноспрямованих політичних сил, тому її можна розглядати як
запоруку майбутньої злагоди в нашому супільстві, гарантію його розвитку на
засадах забезпечення врівноваженості різних соціальних верств та політичних
течій за умови неодмінного визнання непорушності політичного суверенітету нашої
держави.
Прийняття Конституції України та її зміст
остаточно зняли всі сумніви щодо можливостей України мати свою власну
демократичну систему. Саме актом прийняття Основного Закону України було
здійснено конституційне закріплення незворотності переходу України до
демократії на засадах багатьох елементів європейської конституційної спадщини.
Прийняття Конституції України визнано головною подією 1996 року в ділянці
європейського конституційного права.
Конституція України створює підгрунтя для
подальшого розвитку правотворчого процесу в нашій країні. Поява Конституції
стала одним з етапів процесу державотворення, продовживши конституційні
традиції.
Юридичне оформлення Основного Закону в Україні стало своєрідним поштовхом до
активізації процесу подальшої розбудови правової держави.
Ухвалення нової Конституції України
знаменує початок нового етапу розвитку права в Україні, основний зміст якого
передбачає прийняття у розвиток відповідних конституційних приписів цілого ряду
законів.
Конституція України є найвищим правовим
актом нашої держави, її Основним Законом, який водночас визначає основні
напрями розвитку суспільства, держави.
Насамперед прийняття Конституції свідчить
про досягнення державою певної стабільності у суспільстві.
Начальник Мостиського РУЮ
Гандз М.М.
|