Держава гарантує і забезпечує рівні умови доступу громадянам до зайняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності (ст.8-1 Закону України «Про нотаріат»).

Головна особливість нотаріальної діяльності полягає в тому, що через неї держава опосередковано реалізує своє волевиявлення. Саме тому нотаріальна діяльність має бути законною та ефективною, не обтяженою можливими зловживаннями з боку нотаріуса.

Гарантії нотаріальної діяльності – це сукупність вимог до здійснення нотаріальної діяльності, які забезпечують виконання її завдань і відбивають її сутність. 

Гарантії нотаріальної діяльності спрямовані на те, щоб забезпечити дотримання прав заінтересованих осіб, а також відповідний статус нотаріуса в межах нотаріальних процесуальних правовідносин як суб¢єкта – носія публічної влади і одночасно як незалежного арбітра, юридичного радника сторін. 

Слід констатувати дещо однобічний підхід до унормування цього аспекту у Законі України № 614VI «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат». Стаття 81, що має назву «Гарантії нотаріальної діяльності», закріплює правила, що запобігають порушенню прав нотаріуса і захищають його діяльність від незаконного втручання і впливу.

До гарантій нотаріальної діяльності, передусім, слід відносити наступні вимоги до нотаріальної діяльності: дотримання закону при здійсненні нотаріальної діяльності; незалежність та неупередженість нотаріуса; дотримання нотаріальної таємниці; судовий контроль за законністю вчинюваних нотаріальних дій тощо.

У контексті змісту принципу законності варто звернути увагу і на незалежність нотаріуса. Як вже зазначалось, чинне законодавство не містить норми, яка закріплювала б положення про те, що нотаріус є незалежним при здійсненні нотаріальних дій. Разом з тим очевидно, що при здійсненні нотаріальних дій нотаріус керується тільки законом і жодні вказівки для нього не є обов¢язковими, якщо вони стосуються змісту нотаріальної дії і не відповідають законодавству. Питання про правомірність вчинення нотаріальної дії чи про відмову в її вчиненні вирішує сам нотаріус, оскільки він підкоряється виключно закону. Заінтересовані особи можуть оскаржити його дії до суду, рішення якого після набуття законної сили є обов¢язковим як для нотаріуса, так і для осіб, що беруть участь у справі. Жодні ніші особи й органи, крім суду, що розглянув справу про дії нотаріуса, не можуть давати вказівок стосовно дій, вчинених нотаріусом. Тому незалежність нотаріуса тісно пов¢язана з принципом законності нотаріальної діяльності.

Юридичними гарантіями забезпечення незалежності нотаріуса є, зокрема, безстроковість дії свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, судова процедура оскарження дій нотаріуса. Однак вони не можуть бути визнані належними і достатніми.

У цьому зв¢язку, по-перше, доцільно було б передбачити обов¢язковий судовий порядок зупинення і припинення нотаріальної діяльності. По-друге, суттєвого вдосконалення потребує механізм контролю за нотаріальною діяльністю з тим, щоб питання про порушення закону при вчиненні нотаріальних дій вирішувалися б також виключно судом.

Окрім незалежності, обов¢язковою умовою законності нотаріальної діяльності є й неупередженість нотаріуса. При вчиненні нотаріальної дії нотаріус не повинен надавати переваг жодній із заінтересованих осіб. Вимоги неупередженості зумовлюють існування обов¢язків нотаріуса всебічно, повно та вичерпно роз’яснити заінтересованим особам – учасникам нотаріальної дії – їх права та обов’язки, сутність і послідовність вчинюваної нотаріальної дії з тим, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду (ст. 5 Закону «Про нотаріат»).

Незалежність та неупередженість нотаріуса є одними з найважливіших ознак його правового статусу як суб¢єкта нотаріального процесу і представляють собою гарантію не тільки для заінтересованих осіб, але й для самого нотаріуса. У такий спосіб виключається можливість вчинення впливу на нотаріуса з метою постановлення ним незаконного нотаріального акту, що, власне, і простежується зі змісту ст. 81 Закону.

Організаційними гарантіями нотаріальної діяльності можна вважати сукупність положень нотаріального законодавства, які регулюють таку організацію нотаріальних органів, що забезпечують її ефективне функціонування та захист в межах нотаріальної форми прав фізичних та юридичних осіб.

Зокрема, організаційною гарантією нотаріальної діяльності слід визнати правила квотування нотаріальних посад у кожному конкретному нотаріальному окрузі, що виключають як перевантаження нотаріусів, так і появу конкуренції серед них, а також сприяють своєчасному та повному забезпеченню потреби фізичних та юридичних осіб у зверненні до нотаріусів та вчиненні нотаріальних дій.

Спеціаліст І категорії

Мостиського районного управління юстиції                                          Х.Р. Бойко