Як правило, ми рiдко замислюємось над тим, чому даємо грошi жебраку на вулицi.... Можливо, через те, що бачимо його потреби: їжа, одяг,  лiки тощо. Однак вуличнi жебраки мають суттєву відмiннiсть від громадських i благодiйних органiзацiй, чиї потреби не так помітні для нас. Насправдi, кидаючи копiйку професiйному жебраковi, ми не вирiшуємо проблему бiдностi, а створюємо додаткову проблему - схиляємо людей опуститися на суспiльне дно, позбавляючи їх стимулу боротися за виживання, послуговуючись нормами моралi. Протиставленням цьому є благодiйнiстъ як прозора, зрозумiла та доброчесна дiя. Навiть тодi, коли ми нездатнi висловити свого мотиву, роблячи благодiйну пожертну, ми вiримо в те, що комусь, хто страждає, полегшимо житгя, принесемо радість.

       Слово  „благодiйнiсть”, напевне, полягае у злитті двох старовинних слов’янських слiв: „благо” + "дiяти”, що в сучасному звучанні означає "робити добро”.  Явище благодiйностi нерiдко плутають з альтруізмом i релiгiйнiстю. Однак почуття благодiйностi є, по суті, готовністю віддавати частину своєї власностi людям, котрi потребують матерiальної пiдтримки. Дуже часто в Українi, яка втратила традицiю благодiйництва за часiв Радянського Союзу, громадяни не розмежовують близькi, але не тотожнi поняття "благодiйник” та "меценат”, "спонсор”. У сучасній Українi традицiї благодiйництва починають вiдновлюватися з появою в суспiльствi багатих як у матерально-фiнансовому, так i духовному планi людей.

Благодійництво, благодійна діяльність здійснюються на засадах законності, гуманності, спільності інтересів і рівності прав її учасників, гласності, добровільності та самоврядування.

Діяльність благодійників і благодійних організацій має суспільний характер, що не суперечить їх взаємодії з органами державної влади і не позбавляє права на отримання державної підтримки.

Фізичні та юридичні особи можуть займатися благодійництвом разом з відповідними благодійними організаціями, зареєстрованими у встановленому законодавством порядку.

Питання створення, функціонування та діяльності благодійних організацій в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.1997р., Положенням про порядок державної реєстрації благодійних організацій, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 382 від 30.03.1998р. та іншими законодавчими актами.

Для державної реєстрації благодійної організації подаються такі документи:

 1. заява засновників (засновника) чи їх уповноважених представників, підписи яких засвідчуються у нотаріальному порядку, у місячний термін з дня прийняття рішення про заснування благодійної організації установчими зборами (з'їздом, конференцією)

2. протокол установчих зборів (з'їзду, конференції) із зазначенням рішення про заснування благодійної організації та затвердження статуту (положення), рішення про вибори виконавчих, розпорядчих та контролюючих органів;

3. статут (положення) благодійної організації у двох примірниках;

4. відомості про засновників (засновника) благодійної організації (для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, місце проживання і місце роботи, посада; для юридичних осіб - назва, юридична адреса, копія статуту (положення) та копія документа про реєстрацію, засвідчені в установленому законом порядку, рішення керівного органу або протокол загальних зборів колективу, яким підтверджується згода на заснування благодійної організації.

Іноземна юридична особа подає документ, що свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження. Цей документ повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни, яка його видала, перекладений українською мовою та легалізований в установленому законодавством України порядку;

5. відомості про органи управління благодійної організації та членів виконавчого органу (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, місце проживання і місце роботи, посада)

6. документ про сплату коштів за державну реєстрацію благодійної організації.

7. підтвердження юридичної адреси (гарантійний лист власника приміщення, договір оренди тощо). У разі надання під юридичну адресу займаної квартири подаються довідка про склад сім'ї та заяви повнолітніх членів сім'ї про свою згоду;

       Також з метою передачі даних про зареєстровану благодійну організацію державному реєстратору, для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру, слід подати заповнену реєстраційну картку (форма № 1).

    Про результати розгляду у 10-денний термін повідомляється заявнику. Орган, який здійснює державну реєстрацію, може проводити перевірку відомостей, що містяться в поданих документах. За результатами розгляду заяви приймається рішення про державну реєстрацію або відмову в державній реєстрації. Після державної реєстрації благодійної організації засновникам (засновнику) видається свідоцтво про реєстрацію за зразком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

        Реалiзуючи бажання стати благодiйником, маємо розуміти, що краще робити свої внески благодiйним органiзацiям, якi добре орiєнтуються у проблемах i потребах громади та професiйно працюють, інформуючи про свої дії та перiодично звітуючись перед благодiйниками за використані кошти. Тiльки у цьому випадку можемо буги впевненими, що нашими грошима та довiрою не будуть зловживати.

Провідний спеціаліст

Л. Яворська