Особа, яка стала жертвою порушення однією з держав –
сторін Конвенції прав чи основоположних свобод, які захищаються Конвенцією та
протоколами до неї вона може звернутись до
Європейського суду з прав людини.
Європейський
суд з прав людини є міжнародним органом, який за умов, визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних
свобод , може розглядати заяви, подані особами, які скаржаться
на порушення своїх прав. Конвенція є міжнародним договором, на підставі якого
більшість європейських держав зобов’язалися дотримуватися прав та
основоположних свобод людини. Ці права гарантуються як самою Конвенцією, так і
протоколами до неї (Протоколи № 1, 4, 6, 7, 12 і 13), згода на обов’язковість
яких надана державами – сторонами Конвенції.
Європейський
суд є наднаціональною міжнародною судовою установою, яка розглядає скарги осіб
щодо порушення їхніх прав державами – сторонами Конвенції.
Відповідно
до статті 19 Конвенції, Європейський суд створений для забезпечення дотримання
Високими Договірними Сторонами їхніх зобов’язань за Конвенцією та протоколами
до неї. Відповідно до статті 32 Конвенції, юрисдикція Європейського суду
поширюється на всі питання, які стосуються тлумачення та застосування Конвенції
і протоколів до неї та які передаються на його розгляд відповідно до статей 33,
34 і 47 Конвенції. Відповідно, Суд не виконує функції національного суду та не
має повноважень скасовувати або змінювати рішення національних судів. Суд також
не може безпосередньо втручатися в діяльність органу влади, дія або
бездіяльність якого спричинила порушення.
Суд може
розглядати лише ті заяви, в яких йдеться про порушення гарантованих Конвенцією
та протоколами до неї прав – одного або кількох.
Суд може
розглядати лише ті заяви, які спрямовані проти держав, що ратифікували
Конвенцію та відповідні протоколи, і які стосуються подій, що відбувалися після
дати ратифікації (відповідна інформація щодо дат ратифікації Конвенції та
протоколів до неї розміщено на офіційному сайті Європейського суду.
Особа може звернутися до Суду лише зі скаргами, предмет яких перебуває
у сфері відповідальності суб’єкта владних повноважень (наприклад: парламенту,
суду, прокуратури тощо) однієї з цих держав. Суд не розглядає заяви, спрямовані
проти приватних осіб або недержавних інституцій.
Згідно з п.
1 статті 35 Конвенції, Суд приймає заяви до розгляду лише після того, як були
використані усі внутрішні засоби юридичного захисту, і лише протягом шести
місяців з дати винесення остаточного рішення. Суд не розглядає заяву, яка не
відповідає цим умовам прийнятності.
Проте, перед зверненням до Суду бажано використати усі засоби судового захисту в державі, проти якої спрямована
заява, які могли б призвести до усунення порушення, що є предметом оскарження;
в протилежному випадку необхідно довести, що
такі засоби захисту є неефективними. Це означає, що слід спочатку звернутися до
національних судів, яким підсудна справа, включаючи відповідну вищу судову
інстанцію, для захисту своїх прав, про порушення яких маєте намір поскаржитись
до Суду. Крім того, використовуючи належні засоби захисту, необхідно
дотримуватись національних процесуальних правил, зокрема, передбачених законодавством
строків.
Заяву до Суду можна подати протягом
шести місяців після ухвалення остаточного рішення судом або органом влади, до
компетенції яких належить визначення питання, що є предметом звернення до Суду.
Шестимісячний строк відраховується з моменту ознайомлення особи або ознайомлення адвоката з остаточним судовим рішенням, за
результатами звичайної процедури оскарження на національному рівні, або ж - у
разі якщо особа вважає, що ефективний засіб
юридичного захисту щодо такого порушення на національному рівні відсутній - з
моменту стверджуваного порушення.
Перебіг
шестимісячного строку припиняється в момент отримання Судом від особи-позивача першого листа, в якому чітко
викладено – хоча б у стислій формі – предмет заяви або заповненого формуляру
заяви. Звичайного запиту з проханням надати інформацію недостатньо, щоб
зупинити перебіг шестимісячного строку.
Офіційними
мовами Суду є англійська та французька, але за бажанням можна звертатися до Секретаріату Суду офіційною мовою однієї з держав,
що ратифікували Конвенцію. На початковій стадії провадження Суд може також
листуватися особою-позивачем цією мовою.
Проте, якщо Суд не визнає заяву неприйнятною на основі надісланих документів, а
вирішить запропонувати Уряду висловити свою позицію щодо скарг заявника, Суд
вестиме листування англійською чи французькою мовою, а особа-позивач чи її представник, за загальним правилом,
повинні будете надсилати подальші зауваження англійською чи французькою мовою.
Листи і
документи, які надсилаються до Суду, не слід прошивати степлером, склеювати чи
скріплювати іншим чином. Усі сторінки повинні бути послідовно пронумеровані.
Спеціаліст І категорії Мостиського районного управління юстиції Ю.В. Нікішина
|