Девіáнтна поведíнка (відхильна
поведінка) — поведінка індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, внаслідок
чого відбувається порушення цих норм.
Під девіантною (лат. Deviatio – відхилення) поведінкою слід розуміти: 1) вчинок, дії людини, що не
відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві
нормам (стандартам, шаблонам); 2) соціальне явище, виражене в масових формах
людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим чи фактично
сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).
Девіантна
поведінка, що розуміється як порушення соціальних норм, придбало в останні роки
масовий характер і поставило цю проблему в центр уваги соціологів, соціальних
психологів, медиків, працівників правоохоронних органів
Девіантна
поведінка розглядається як результат
соціопатогенеза, що виникає внаслідок різних впливів на особистість:
Негативні чинники,
що зумовлюють девіантну
поведінку дітей:
- неблагополуччя в сім’ї (неповна сім’я, батьки – п’яниці, наркомани,
ведуть аморальний спосіб життя; безвідповідальність батьків за виховання дітей,
їх психолого-педагогічна неграмотність; негативні приклади в моральній
поведінці; брак доброти, сімейного затишку, любові до дітей, справжнього
батьківського авторитету; прояви насильства, жорстокості; матеріальне
неблагополуччя);
- низька педагогічна культура сім’ї (батько й мати працюють, освічені,
інтелектуально розвинені, але матеріальний достаток проявляється у створенні
для дітей "парникових” умов, що призводить до ослаблення внутрішніх сил
особистості, матеріального перенасичення, вседозволеності, несформованості
системи самовимог і самоконтролю);
- недостатній рівень виховної роботи у загальноосвітніх закладах
(проявляється у перевантаженості програм навчальним матеріалом, який учень не
може засвоїти, що породжує негативізм, опір, намагання "втекти” від навчальної
діяльності, почуття власної неповноцінності; прояви негативізму з боку
вчителів-вихователів до учнів з моральними вадами; недостатній рівень
педагогічної культури вихователів; ізоляція, відсторонення від цікавих колективних
справ тощо);
Природа відхилень поведінки
1. Важковиховуваність підлітків, що супроводжується асоціальними
відхиленнями, характеризується тим чи іншим ступенем соціальної дезадаптації,
яка виявляє себе не тільки у девіантній поведінці, але й у деформації системи
внутрішньої регуляції, у деформації соціальних зв’язків, референтних і
ціннісних орієнтацій неповнолітніх.
2. За різних обставин не реалізуються деякі первісні уроджені неусвідомлені
нахили, що й викликає до життя агресивну енергію руйнуванню.
Такими
неусвідомленими, стримуваними нахилами можуть бути:
-
лібідо;
-
прагнення влади, самоствердження, зверхності над
іншими;
-
мазохистські потяги до страждання, смерті;
-
прагнення безпеки, гедоністичні потреби
комфорту, насолод;
-
потреба включення, підтримки і схвалення з боку
близькозначущого оточення..
Особливості особистості з асоціальною
поведінкою
1. Особам з
девіантною поведінкою властиві:
- неправильно сформовані потреби: матеріальні переважають над моральними;
більшість матеріальних потреб мають аморальний характер; для їх задоволення
важковиховувані особи використовують засоби, які не завжди відповідають нормам
моралі (вживання алкоголю, наркотиків, крадіжки), що призводить до
деградації особистості;
- нерозвиненість
соціально-політичних потреб;
- прагнення до
спілкування з подібними до себе, перебування поза зв’язками з постійними
учнівськими колективами;
- нерозвинута потреба пізнання навколишнього світу; незадовільне навчання,
ігнорування методів пізнавальної діяльності.
Начальник Мостиського
районного управління
юстиції
Гандз М.М.
|