 Офіційні посадові особи, зазвичай, заперечують те, що
дискримінація жінок на ринку праці є проблемою для України. Насправді
дискримінація за статевою ознакою характерна як для державного, так і
приватного секторів економіки. І це зовсім не означає, що немає робочих місць,
або інше – жінки не хочуть працювати. Навпаки, сучасні українки прагнуть
реалізувати себе у суспільстві. Однак ще до співбесіди з потенційним
роботодавцем, вони вже зазнають дискримінації, що випливає зі змісту оголошень
у ЗМІ. Йдеться про безліч оголошень в газетах про прийом на роботу, які містять
вимоги щодо віку, статі, і навіть зовнішнього вигляду бажаного працівника.
Особливо часто застосовується відсів за статевою ознакою, коли йдеться про
високооплачувані та престижні посади.
Зазвичай, такі оголошення можна побачити в агенціях
працевлаштування або навіть в державних центрах зайнятості. Надзвичайно
поширеною є практика відмови у прийомі на роботу на підставі сімейного стану та
віку жінки. Зокрема, дискримінації при прийомі на роботу зазнають незаміжні
жінки, жінки з малими дітьми і жінки старші 40 років. При цьому освіта, досвід
та професійні якості до уваги просто не беруться. Як правило, у вищих
навчальних закладах дівчата навчаються краще за хлопців, проте при розподілі
"портфелів” надається перевага чоловікам.
За визначенням Конвенції про ліквідацію всіх форм
дискримінації щодо жінок (ратифікована Україною 12 березня 1981 року),
"дискримінація щодо жінок” означає будь-які відмінності, виключення чи
обмеження за ознакою статі, спрямовані на ослаблення чи зведення нанівець
визнання, користування або здійснення жінками, незалежно від їх сімейного
стану, на основі рівноправності чоловіків і жінок, прав людини та основних
свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або
будь-якій іншій галузі.
Стаття 24 Конституції України та стаття 2 ч. 1 Кодексу
законів про працю гарантують свободу від всіх форм дискримінації, в тому числі
і за ознакою статі. Крім того, Україною ратифіковані міжнародні угоди, які
стосуються заборони та викорінення дискримінації у різних сферах суспільного
життя.
Однак ситуація на практиці є іншою. Роботодавці як в
приватному, так і в державному секторах регулярно підкреслюють бажану стать
працівника в оголошеннях про вакансії та вимагають під час співбесід інформацію
про сімейні обставини, яку згодом використовують для відмови у роботі. Вимоги
щодо віку та зовнішності теж можуть стати перепоною, навіть якщо жінки повністю
відповідають посаді з професійного погляду.
Бажання винаймати чоловіків
роботодавці, зазвичай, виправдовують традиційними стереотипами стосовно фізичних
та інтелектуальних можливостей жінок та їх сімейних обов’язків. У результаті жінки все більше витісняються в
низькооплачувані сфери послуг та державний сектор або шукають роботу, в тому
числі і за сумісництвом, в нерегульованому тіньовому секторі. Багато жінок
їдуть за кордон в пошуках кращих економічних можливостей. Такий вибір наражає
їх на небезпеку бути втягненими в комерційну секс-індустрію або в інші форми
примусової праці.
Серед інших поширених форм дискримінації, з якими жінки
стикаються вже на робочому місці, є відмова у наданні відпусток у зв’язку з
вагітністю і пологами чи для догляду за дітьми, виплата гарантованих державою
коштів, обмеження можливостей професійного зростання, сексуальні домагання.
Водночас роботи, які виконують жінки, все більше зосереджуються на
найневигіднішій ділянці ринку праці. Більшість низькооплачуваних робітників це
жінки. До того ж жінкам похилого віку після втрати роботи дуже важко знову
повернутися на ринок праці.
На жаль, на сьогодні у суспільстві ще спрацьовує стереотип,
що чоловік може виконати будь-яку роботу краще, ніж жінка. Чимало керівних
посад у виконавчій владі області займають жінки. Можна стверджувати, що винними
у дискримінації жінок на ринку праці є керівники на місцях. Саме через їх
безвідповідальність та через те, що вони недотримуються українського
законодавства, потерпають їх підлеглі – і жінки, і чоловіки, які змушені
звертатися за допомогою.
Начальник Мостиського РУЮ
Гандз М.М.
|