Представництвом є правовідношення, в якому  одна  сторона  (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

          Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені,  а також особа,  уповноважена  на  ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

          Представництво виникає на підставі договору,  закону, акта органу  юридичної  особи  та з інших підстав,  встановлених актами цивільного законодавства.

          Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

          Представник не може вчиняти правочин,  який відповідно  до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою,  яку він представляє.

          Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє,  у своїх інтересах або в інтересах  іншої  особи, представником  якої  він  одночасно  є,  за  винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

          Правочин,   вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

          Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями  особисто.  Він  може  передати  своє  повноваження частково або  в  повному обсязі іншій особі,  якщо це встановлено договором  або законом   між   особою,   яку   представляють,   і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

          Представник,  який  передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні   відомості   про  особу,   якій   передані  відповідні повноваження (замісника).  Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження,  відповідальність  за  дії замісника як за свої власні.

          Правочин,  вчинений замісником,  створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

          Правочин, вчинений  представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи,  яку він представляє,  лише  у  разі  наступного  схвалення правочину  цією  особою.  Правочин  вважається схваленим зокрема у разі,  якщо особа,  яку він представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

          Наступне схвалення правочину  особою,  яку  представляють, створює,  змінює  і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

          Батьки  (усиновлювачі)  є  законними  представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

          Опікун  є  законним  представником  малолітньої  особи  та фізичної особи, визнаної недієздатною.

          Законним  представником у випадках,  встановлених законом, може бути інша особа.

          Представництво,   яке   грунтується   на   договорі,  може здійснюватися за довіреністю.

          Представництво  за  довіреністю  може грунтуватися на акті органу юридичної особи.

          Довіреністю  є  письмовий  документ,  що  видається однією особою іншій  особі  для  представництва  перед  третіми  особами.

          Довіреність  на  вчинення правочину представником може бути надана особою,  яку  представляють  (довірителем),  безпосередньо  третій особі.

          Форма   довіреності  повинна  відповідати  формі,  в  якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

          Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню. 

     Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів,  може бути посвідчена уповноваженою  на  це  посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження  нерухомим майном, довіреностей на  управління і розпорядження    корпоративними   правами  та   довіреностей   на користування і розпорядження транспортними засобами.

     Довіреності, посвідчені зазначеними   посадовими   особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

          Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою,  уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

          Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений,  вона зберігає чинність до припинення її дії.

          Строк  довіреності,  виданої  в порядку передоручення,  не може перевищувати строку основної довіреності,  на  підставі  якої вона видана.

          Довіреність,  у  якій  не  вказана  дата  її  вчинення,  є нікчемною.

     Представництво за довіреністю припиняється у разі:

     1) закінчення строку довіреності;

     2) скасування довіреності особою, яка її видала;

     3) відмови  представника від вчинення дій,  що були визначені довіреністю;

     4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

     5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

     6) смерті   особи,  яка  видала  довіреність,  оголошення  її померлою,  визнання  її  недієздатною  або  безвісно   відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

     У разі смерті  особи,  яка  видала  довіреність,  представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;

     7) смерті  особи,  якій  видана  довіреність,  оголошення  її померлою, визнання  її  недієздатною  або  безвісно  відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

          З   припиненням   представництва  за  довіреністю  втрачає чинність передоручення.

          У  разі   припинення   представництва   за  довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

Головний спеціаліст відділу

державної реєстрації речових

прав на нерухоме майно реєстраційної

служби Мостиського РУЮ

М.Поліщак