Тема корупції є досить актуальною в реаліях сьогодення і вже досить довго та багато разів обговорювалась провідними зарубіжними та вітчизняними науковцями.

Під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Найчастіше цей термін застосовується по відношенню до бюрократичного апарату і політичної еліти. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами його працедавця або конфлікт між діями виборної особи і інтересами суспільства. Багато видів корупції аналогічні шахрайству, що здійснюється посадовою особою, і відносяться до категорії злочинів проти державної влади.

До проявів корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє дискреційною владою — владою над розподілом певних ресурсів, що не належать їй, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку (ренти), пов’язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником є ризик викриття і покарання.

Різні прояви корупції мають різну етичну оцінку: одні дії вважаються злочинними, інші всього лише аморальними. До останніх, як правило, відносяться кумовство і заступництво на основі політичної орієнтації, які порушують принцип мерітократії – принципу управління, відповідно до якого керівні посади мають займати люди, незалежно від їх соціального та економічного походження.

Найнебезпечніші форми корупції кваліфікуються як кримінальні злочини. До них, перш за все, відносяться розтрата (розкрадання) і хабарі. Розтрата полягає у витраті ресурсів, довірених посадовій особі, з особистою метою. Вона відрізняється від звичайної крадіжки тим, що спочатку особа отримує право розпоряджатися ресурсами легально: від керівника, начальника, директора, клієнта тощо. Хабар є різновидом корупції, при якій дії посадової особи полягають в наданні окремих послуг фізичній або юридичній особі в обмін на надання останнім певної вигоди першому. В більшості випадків, якщо дача хабара не є наслідком здирства, основну вигоду від операції отримує хабародавець. До кримінальних злочинів також відноситься покупка голосів виборців (хоча дехто вважає її не формою корупції, а видом недобросовісної виборчої кампанії).

Безперечно в наш час рівень правової культури і правосвідомості в Україні надзвичайно низький. Більшість громадян не знають правового механізму захисту своїх прав, а інша частина взагалі не обізнана з ними.

Проте, саме суспільство є істотним елементом в справі боротьби з корупцією, тому що воно, до певної міри, самостійно залучено в практику корупції. В той же час, його участь необхідна, тому що існує безліч ролей, які суспільство може відіграти більш ефективно, ніж будь-який інший інститут. Так, наприклад, воно може виконувати контролюючу роль, критикувати і виступати за будь-які зміни, розповсюджувати та оприлюднювати інформацію, а також виступати гарантом того, що особи, які, як і передбачається, діють в його інтересах, є підзвітними.

Мета полягає не лише в пробудженні правосвідомості суспільства, але в змінах, які спричинять таке пробудження.

Залучення громади до боротьби проти корупції є необхідним, в першу чергу через цей основоположний елемент: якщо корупція стала звичайним явищем в суспільстві, то велика частина його, більш за все, залучена в корумповані структури. Це призводить до необхідності того, щоб суспільні освітні програми, в найширшому розумінні, існували незалежно або включались в плани, що передбачають будь-які спроби боротьби з корупцією: суспільство повинне усвідомлювати свою власну роль в корупції і свою потенційну роль в боротьбі з цим явищем.

Тому, при розробці та запровадженні відповідних суспільних програм щодо розвитку правосвідомості громадян, вони не повинні бути проігноровані Урядом і приватним сектором. Проте, коли підтримка цих двох інституцій відсутня, в такому випадку зазначені програми мають бути направлені на те, щоб здійснити на них тиск та активізувати їх.

Через суспільні програми щодо розвитку правосвідомості кожна людина повинна усвідомити, що вона є учасником процесу і оцінити міру корупції і шкоду, яку вона наносить особистості і суспільству в цілому. Не менш важливим завданням є те, що заходи та будь-які інші прояви публічності і навіть повідомлення через засоби масової інформації були, в якійсь мірі шоковими або хоча б змушували людей замислитись.

Формування належної правосвідомості та поведінки особи в ситуаціях, коли її права порушено, повинно бути пріоритетним завданням усіх державних інституцій.

Саме тому, неабияку роль відіграє в цьому напрямку Міністерство юстиції України.

Так, одними з ефективних інструментів контролю над корупцією бюрократичного апарату є свобода слова і засоби масової інформації. Зокрема, Міністерством юстиції здійснюється інформування населення через друковані засоби масової інформації, радіо та телебачення про діяльність органів та установ юстиції, негативний вплив корупції на авторитет державної влади і суспільство в цілому тощо.

Крім того, дієвим засобом, у боротьбі з корупцією є консультації, що надаються громадянам через мережу правових громадських приймалень, з питань діяльності органів юстиції, а також роз’яснення щодо антикорупційного законодавства України з метою негативного ставлення до проявів корупції та виявлення факторів, що їм сприяють.

З метою надання безкоштовної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення, при органах юстиції функціонують громадські приймальні для надання безоплатної правової допомоги. Працівники органів юстиції беруть участь у роботі громадських приймалень, створених при райдержадміністраціях, центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, виконавчих органах районних, міських рад та виїзних консультаційних пунктів. 

Також систематично здійснюється розроблення та поширення серед населення методичних посібників, збірників, пам’яток, буклетів з роз’ясненням правових питань, знання яких необхідні громадянам, як членам суспільства, щодо запобігання проявам корупції в органах виконавчої влади, зокрема в органах юстиції.

Так, наприклад, Міністерством розроблено та направлено до органів юстиції в регіонах Методичну добірку на допомогу працівникам громадських приймалень стосовно надання правової допомоги малозабезпеченим громадянам з питань реагування на прояви корупції для використання у роботі.

Важливим аспектом в напрямку боротьби проти корупції є вплив на рівень свідомості та навчання молоді, зокрема необхідно навчити молодь (школярів, студентів) правильно виконувати не тільки свої обов’язки, але й заявляти про свої права. 

Недостатня правова обізнаність громадян досить часто є причиною порушень їхніх основних прав і свобод у повсякденному житті, серйозною перепоною реалізації ними конституційно закріплених норм. Таке становище зумовлює необхідність всебічного роз’яснення основ правових актів, утвердження їх у свідомості громадян, перетворення на переконання і втілення в практику повсякденної поведінки.

Начальник Мостиського РУЮ

М.Гандз