Насильство — це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують її права і свободи і відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, що страждає від цих дій.

У 1948 р. ООН Прийняла Загальну Декларацію прав людини, яка проголосила, що «..визнання гідності та рівних і невід'ємних прав усіх членів людської сім'ї є запорукою свободи, справедливості та миру у світі». Протягом наступних десятиріч були прийняті численні міжнародні документи, спрямовані на розвиток і конкретизацію ідей, закладених у Загальній Декларації прав людини. 

Значним кроком уперед у сфері подолання насильства в сім'ї було прийняття наприкінці 2001 року Верховною Радою України Закону України "Про попередження насильства в сім'ї". Цей Закон визначив основні принципи і напрямки боротьби з цим явищем, а також способи надання допомоги постраждалим. Зокрема, законом передбачене винесення особі, винній у скоєнні насильства в сім'ї, офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства (за умови відсутності в діях цієї особи ознак злочину), взяття такої особи на профілактичний облік, а також винесення захисного припису, який забороняє певні дії особі, що чинить насильство, відносно жертви насильства в сім'ї.

Після прийняття Закону на порядку денному стало створення механізму його виконання. З метою реалізації принципів, закладених у Законі "Про попередження насильства у сім'ї" 26.04.2003 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 616 "Про затвердження порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу". Важливим фактором є те, що затверджений Порядок передбачає залучення до розгляду таких заяв, крім представників служби дільничних інспекторів міліції, також представників управлінь або відділів у справах сім'ї та молоді, центрів соціальних служб для молоді, а в разі необхідності, також і працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх, служби у справах неповнолітніх та представників органів опіки та піклування.

У травні 2003 року Верховна Рада України доповнила Кодекс про адміністративні правопорушення статтею 173-2 "Вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису". Тим самим була ліквідована велика прогалина у законодавстві, оскільки до цього часу не передбачалось ніяких покарань за порушення офіційного попередження про неприпустимість насильства в сім'ї або захисного припису.

Зараз діяльність працівників органів внутрішніх справ, а також тих установ, з якими вони співпрацюють у сфері попередження насильства в сім'ї регламентують такі накази:

• Спільний наказ Держкомсім'ямолоді, МВС, МОН, МОЗ від 16.01.2004 р. № 5/34/24/11 "Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення".

• Спільний наказ Мінсім'ямолоді і МВС від 09.03.2004р. №3/235 "Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім'ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї.

Діяльність дільничних інспекторів по виконанню Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" згідно із вказаними вище наказами і постановами регламентується наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.10.2003 № 1212-03 "Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України".

Це основні нормативно-правові акти, спрямовані на попередження насильства в сім'ї, проте залишається ще чимало питань, які необхідно вирішити на законодавчому рівні для зменшення такого явища як «насильство», а в подальшому і викорінення його із суспільного життя.

Спеціаліст І категорії Мостиського 

районного управління юстиції

Ю.В. Нікішина