Світовою громадськістю насильство визнано одним із ключових моментів, які ставлять людину в залежне становище, наносять величезну моральну шкоду суспільству і є перепоною на шляху подолання нерівності і дотримання людських прав. Безумовно, проблема насильства в сім’ї є досить гострою для України, як і для багатьох інших країн світу. Її небезпечність полягає в тому, що прояви насильства і жорстокості в сім'ї не лише руйнують гармонію і злагоду в родині, а й виступають однією з передумов злочинності в суспільстві загалом. Ця проблема небезпечна тим, що від неї страждають діти. Страждають не лише від насильства по відношенню до дитини, а й спостерігаючи за насильством у своїй сім'ї, а у майбутньому - переносять цей негативний досвід у власне життя.Тому насильство в сім'ї є суспільною проблемою і потребує вирішення на рівні держави. Сім'я як первинний осередок суспільства,унікальний соціальний інститут формування і становлення суспільних відносин повинна перебувати під особливим захистом держави, в тому числі під захистом від проявів насильства та жорстокості.

 Все частіше, говорячи про насилля над дітьми, мають на увазі фізичні знущання, сексуальні домагання, вбивства. Кожен випадок гаряче обговорюється, про нього повідомляє преса, однак мало хто замислюється, що моральне насилля наші діти зазнають значно частіше, ніж насилля фізичне, оскільки в нашій культурі процес виховання традиційно пов’язаний з різноманітними обмеженнями, до котрих примушують дитину батьки та суспільство. Чи рахували коли-небудь дорослі, скільки разів щодня говорять своєму малюку зайве "не можна”? Психічне насилля, моральна жорстокість надто страшніші для психіки, що формується. Схематично цей вид насилля можна розділити на 4 складові:

1. Непотрібність. Жорстоке покоління виховує непотрібних дітей, які виростуть жорстокими. Людина, що відчуває себе зайвою, має психопатичну поведінку, і її нервова система легко збуджується.
2. Різке протиріччя між тим, що пропонується і реально можливим рівнем задоволень та розваг.Неважко уявити, що відчуває дитина, яка щодня бачить навколо масу недосяжних, але таких бажаних речей – іграшок, солодощів тощо. Що тоді відбувається в душі дитини? Проти цієї форми насилля є своя форма протесту: діти стають домашніми крадіями. І гроші, які крадіть вони у власних домівках, витрачають на жуйку, цукерки, комп’ютерні ігри. Ця закладена суспільством форма насильства над дітьми – справжня катастрофа. Змінилися ціннісні орієнтири. Результати скажуть за себе пізніше.
3. Залякування. Навряд хто, залякуючи дитину, усвідомлює, що чинить над нею насильство. Спостерігаю картину: жінка веде за руку малюка, який вередує. "Будеш погано себе поводити, віддам тебе дядьку”, - говорить вона. Хлопчик враз замовкає, перелякано дивлячись на страшного незнайомця, який забере його від мами у невідомому напрямку. Дитина вірить матері, мати для неї – найголовніша людина. Набір погроз достатньо різноманітний: приб’ю, кину під машину, вб’ю, відкушу вухо, відірву голову тощо. Такі залякування розвивають у дітей негативні комплекси, тримають їх у постійному напруженні, змушують відчувати почуття незалежної провини.
4. Необґрунтована відмова від задоволень. Дитині пообіцяли відвідування цирку, зоопарку, придбання іграшки тощо, а потім батьки не виконали обіцянку, звинувативши дитину в різноманітних провинах. Навіть якщо дитина залишила брудний посуд, одержала двійку, неввічливо поговорила з бабусею, батьки не враховують, що про свою обіцянку вони говорили заздалегідь, коли негативні події ще не відбулися. 

Таким чином, часто насилля закладено в процесі сімейного виховання, ми робимо так, як зручніше і вигідніше в даний момент нам, дорослим, а не дитині, яка росте і чий характер формується.
І, безумовно, подолання такого негативного явища як насильство в родині можливе лише за умови об'єднання зусиль і державних органів та установ, і громадських організацій, і кожного громадянина. І кожен з нас має сказати "Ні!" насильству у власній родині. Адже сім'я - це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому досить бурхливому світі. Місцем, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному - і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку.

Провідний спеціаліст РС Мостиського РУЮ

Поліщак М.В.