Домашнє насильство –
це загальна проблема, а також одна з найбільш розповсюджених у світі
форм порушення прав людини. Домашнє насильство вважається серйозною проблемою в кожній країні, де вивчається це питання.
Сам
термін "домашнє насильство” на сьогодні достатньо розпливчастий.
Не зовсім зрозуміло, що значить насильство, здійснене кимось
у домашній обстановці або в іншому місці, але вчинене членами однієї
сім’ї. Частіше всього під домашнім насильством розуміють насильство одного
члена сім’ї над іншим, насильство батьків над дитиною, дорослої
дитини – над батьками тощо.
По-перше,
на захисті сім’ї від насильства стоїть закон, який так і називається:
Закон України "Про попередження насильства в сім’ї” (від 15.12.2001 №
2789‑III). Згідно з юридичним визначенням цього офіційного правового документу,
насильство в сім’ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального,
психологічного та економічного спрямування одного члена сім’ї
по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні
права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну
шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.
По-друге,
у містах є служби, які надають допомогу жертвам насильства в сім’ї.
Україна ратифікувала Конвенцію ООН
проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують
гідність, видів поводження і покарання 1984 р., положення якої розвивають і
уточнюють міжнародні стандарти в цій галузі. Відповідно до цієї конвенції Україна
визнала, що катування означає будь-яку дію, якою будь-якій особі умисно
заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від
неї або від третьої особи відомості чи зізнання, покарати її за дії, які
вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також
залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що
ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання
заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як
офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.
Україна є учасницею Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р.,
яка в ст.3 передбачає свободу особи від катувань чи нелюдського або такого, що
принижує її гідність, поводження чи покарання. Україна також ратифікувала 24
січня 1997 р. Європейську конвенцію про запобігання тортурам та нелюдському або
такому, що принижує гідність, поводженню і покаранню 1987 р., яка не дає
визначення катувань, але передбачає дійовий міжнародний механізм реалізації
ст.3 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Таким
чином, законодавство про попередження насильства в сім’ї наділяє нас досить
широкими можливостями щодо звернення до органів та установ за допомогою у
ситуації сімейного насильства, що тягне за собою вжиття визначених заходів по
його запобіганню. Захист від насильства врегульований навіть на міжнародному
рівні, про що свідчать ратифіковані Конвенції. Проте законодавство з питань
попередження сімейного насильства стане ефективним інструментом захисту
від насильства в родині лише за умови широкого доступу до інформації із
проблеми профілактики насильства в сім’ї, плідного співробітництва громадських
організацій та органів влади й місцевого самоврядування, а також активної
протидії кожного з нас в цьому принизливому для людської гідності явищу. Немає
рецепту на усі випадки життя, тому що ситуації можуть бути дуже-дуже різними. У
різних людей різні духовно-моральні сили, різні можливості. Те, що один може
сам осмислити, зрозуміти і змінити ситуацію, інший - не в силах. Але боротися з
насиллям просто необхідно для нормального повноцінного життя.
Спеціаліст І категорії
Мостиського районного управління Х.Р. Бойко
|