Насильство в сім’ях - це ганебне явище сучасного суспільства. Його не видно, але воно є. На пострадянському просторі в свідомості громадян міцно закріпилася думка про те, що насильство - це коли чоловік б’є дружину. Причому аналогічна дія з боку батьків по відношенню до своєї дитини носить «горду» назву «виховання».
Більшість людей і не підозрює, що насильство має безліч облич. Воно не тільки носить фізичний характер, але й може бути моральним, психологічним, економічним та сексуальним. Найжахливішим є те, що майже кожна дитина в своєму житті стикається з випадками та проявами якогось з цих видів насильства. Впізнайте себе, шановні батьки, в наступних фразах, сказаних на адресу своєї дитини: «Ти неорганізований (а), на тебе не можна покластися, тобі нічого не можна доручити, ти ні на що не спроможний (а)»; «Я тебе вб’ю, якщо отримаєш погану оцінку», «Тебе буде покарано, якщо ти з цим не впораєшся» - типові приклади психологічного та морального насильства.
Зазначу, що такі форми покарання в дошкільних закладах або дитячих таборах як «поставить в угол» - це теж приклад саме психологічного та морального насильства. В деяких випадках можна вважати це і прикладом фізичного насильства, оскільки не можна назвати стояння на колінах в куту курортом.
Не можна замовчувати принизливу практику для дорослої людини використання фізичних заходів виховання. «Дати ременяки», бити по руках, биття по сідницях, підзатильники - типове жорстоке ставлення до дитини в «нормальній» українській родині.
Випадки ж сексуального насильства просто замовчуються, причому як і у випадках насильства над дівчатами, так і у випадках насильства над хлопчиками. Маленька жертва збентежена, принижена, стурбована і розгублена... Адже її скривдила найближча людина! її просто нікуди піти, нікому сказати, страх, що їй ніхто не повірить, що буде ще гірше, сковує, пригнічує та іноді штовхає навіть до самогубства.
А над дитиною в підлітковому віці батьки обирають практику економічного насильства. Типова ситуація і фраза: «Я не дам тобі грошей, бо ти погано себе поводив(ла)», «Ти не підеш на день народження, бо я не маю на це грошей», «Будеш розумничати, коли почнеш гроші заробляти, а поки – сиди та мовчи» та ін. Така поведінка штовхає дитину-підлітка на крадіжки, на злочинний та хибний шлях свого майбуття.
Ми всі бачили таку картину на вулиці або у супермаркеті: мати або батько, міцно тримаючи маленьку дитину за руку, нахилившись над нею говорять (часто не говорять, а кричать): «Це ти винен (або винна), що ми спізнилися!»; «Ти - неслухняний (а), я тебе зараз тут кину і залишишся один (одна)»; «Ти що? Хочеш зараз отримати від мене?» та інше. В таких ситуаціях ми мовчазні свідки насильства в сім’ї, ми допомагаємо зламувати маленьку психіку, майбутнє маленької людини. Адже наслідки насильства завжди дають про себе знати в майбутньому.
Щоквартально відділ соціального обслуговування та надання соціальних послуг управління соціального захисту населення проводить телефонну гарячу лінію з метою отримання інформації та запобігання вчинення або підготовки до вчинення будь-якого виду насильства в сім’ї.
Діти - це наше майбутнє, діти – це наша радість, діти – це наша гордість. Наше основне завдання - робити життя дітей прекрасним, безтурботним, безхмарним. Ми не повинні позбавляти дитину найпрекраснішого періоду в її житті - дитинства. Побороти насильство в сім’ї можна, але ми не зможемо цього зробити, поки не змінимося самі, доки не змінимо свого ставлення до цього явища. Давайте спільно скажемо насильству «НІ»! А особливо – насильству над дітьми.
Пам’ятайте: перш ніж вимагати від дитини змінитися на краще, спробуйте змінитися на краще самі!

Начальник Мостиського РУЮ                                   М.М. Гандз