Сьогоднішні реалії такі, що насильство в школі серед дітей не тільки існує, але й активно збільшується у масштабах. І справа не тільки у фізичному впливі, яке школярі надають один на одного, але і в моральному тиску. Згідно з нещодавно прийнятим законом, і учителя, який психологічно і морально тисне на учня, можна звільняти з роботи. Звичайно, якщо факти підтверджені доказами. Не секрет, що скарга батьків в міністерство часто закінчується тим, що дитину просто рекомендують перевести в іншу школу, так як звільняти цінного фахівця ніхто не збирається. 
Знущання в школах – це один з найнебезпечніших видів насильства. Якщо діти потрапляють в такі ситуації кілька разів – це свідчить про те, що у школах потрібно змінити чимало. Сьогодні існують три способи попередити знущання, всі три потрібно застосовувати. Перший спосіб: загальні застереження до всіх учнів, емоційне та соціальне виховання. Друге застереження стосується учнів у групі ризику, і третє – до кривдників та їхніх жертв.
Насильство в школі майже завжди буває спланованим і методично повторюваним, а жертвами насильства майже завжди риси, що відрізняють їх від інших дітей. 
Між фізичним і психологічним насильством розмістилася така форма, як третирування – вербальні погрози, образи, стосуни, штовхання. Сюди входять і словесні образи, і приниження етнічного чи статевого характеру. До психологічного насильства ще входить така форма тиску, як бойкот – змова групи людей про недопущення контактів і спілкування, вигнання із суспільства.
З жорстокістю і цькуванням школярі зустрічаються набагато частіше саме в середовищі своїх однолітків. Якщо в учнів молодших класів «винахідливості» вистачає на те, щоб заховати речі в роздягальні, обзиватися і штовхати портфелі, то старшокласники можуть бити обрану жертву, тиснути морально, роблячи неможливим повноцінне навчання. Психологічне насильство в школі можна вважати більш витонченою «тортурами», тому що подряпини заживають, а моральна травма з'їдає дитини зсередини постійно. Така дитина стає ізгоєм у класі, чим ще більше підбиває заводив на приниження в свою сторону. Якщо дитину кривдять, дражнять у школі однолітки, його успішність страждає, а погані оцінки - ще один привід для зниження власної самооцінки. Замкнуте коло. Але вихід шукати треба в будь-якому випадку. 
    Якщо дитину кривдять в класі, а він не в силах протистояти колективу і давати гідну відсіч, без допомоги батьків не обійтися. Помітивши тривогу школяра, його небажання йти в школу, а тим більше фізичні сліди на тілі, батьки повинні поговорити з ним відверто. Коли в сім'ї панує щира і доброзичлива атмосфера, школяр сам поділиться своїми проблемами. Якщо він мовчить, ви повинні самі проявити ініціативу. Причому так, щоб дитина відкрився вам, не відчуваючи страху і сорому за те, що він слабкий. 

Спеціаліст І категорії Мостиського РУЮ                              Х.Р. Бойко