На сьогодні Україна є учасницею міжнародних договорів і угод, спрямованих на захист і гарантування прав та інтересів дитини на досягнення її повного добробуту. Право дітей нашої країни на захист від усіх форм насильства гарантується 28 і 52 статтями Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. Разом із тим, важливо відмітити, що школа, на думку дітей, є тим місцем, де вони зустрічаються із жорстоким ставленням та знущанням. А насильство породжує таку ж саму жорстокість з боку дитини. Ситуація в соціально-правовій сфері охорони дитинства в Україні потребує істотних змін, оскільки ще не врегульований чіткий механізм забезпечення реалізації та контролю за виконанням окремих норм законодавства про права дитини щодо загального поліпшення становища дітей, захисту їхніх інтересів, охорони здоров’я, розвитку, навчання, гарантування дитині збереження власного імені. Таким чином, практична реалізація прав дитини в школі можлива лише за таких умов: соціально-психологічна діяльність педагогічного колективу, яка б сприяла становленню особистості та індивідуальності учнів; необхідність володіти знаннями в системі загальнолюдських цінностей, необхідність організування процесу виховання, побудованому на практичному , осмисленому дотриманні прав дитини! Насильство над дітьми – це реальна загроза для розвитку суспільства. Адже жорстоке поводження з дітьми в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім'ю, бути гарними батьками, а також є по­штовхом до відтворення жорстокості по відношенню до власних дітей. Можна виділити такі основні форми жорстокого поводження та зневажання дітей: фізичне насильство; сексуальне насильство або розбещення; психологічне (емоційне насильство); зневажання основних потреб дитини – в їжі, одязі, відпочинку. При цьому акцент доцільно зробити на психологічному насильстві, що на сьогодні є найменш дослідженим, – примушенні до дій, що суперечать моральним принципам, висміювання, приниження гідності, дратування, кривдження, залякування. Варто зазначити, що жорстоке поводження з дітьми може бути опосередкованим, мати вербальний характер: постійні лайки, крики, застосування нецензурних виразів тощо. З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1 – 2 закінчуються смертю жертви насильства. Дані офіційної статистики про насильства в сім’ї в Україні доволі обмежені з ряду обставин. До таких обставин, зокрема, належать: обмеження повноважень міліції на втручання у сферу приватного життя, небажання жертви заявити про насильство в родині, недооцінка злочинів пов’язаних з насильством у сім’ї, небажання правоохоронців втручатися в «побутові інциденти» та ін. Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» визначає правові та організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів із попередження насильства в сім’ї. Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 01.02.2010 № 59 «Про вжиття заходів щодо запобігання насильства над дітьми» з метою попередження проявів жорстокості і насильства та забезпечення прав дітей у навчальних закладах, у зв’язку зі збільшенням випадків жорстокого поводження з дітьми, зобов’язує вжити наступні заходи: 1. Ознайомити всіх педагогічних працівників та забезпечити неухильне виконання спільного наказу Держкомітету у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки та Міністерства охорони здоров’я України від 16.01.2004 № 5/34/24/11 «Про затвердження порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення» та іншого законодавства щодо попередження насильства над дітьми. 2. Проаналізувати на педрадах стан роботи навчального закладу з питань додержання педагогічними працівниками вимог законодавства щодо забезпечення захисту дітей від будь-яких форм насильства. 3. Організувати інформування педагогічних працівників навчального закладу з питань запобігання випадків насильства над дітьми: виявлення, процедури повідомлення та особливостей роботи з дітьми, які зазнали різних форм насилля. 4. Проводити попереджувальну роботу з батьками з метою недопущення випадків та роз’яснення наслідків жорсткого поводження з дітьми в сім’ях.

 

Начальник управління юстиції                              М.М.Гандз