Проблема насильства над дитиною довгий час була закритою для обговорення та висвітлення не лише в Україні, через що їй не приділялося достатньо уваги. Не вівся облік жертв сімейного насилля, пошук методів корекційно-реабілітаційної роботи та шляхів вирішення даної проблеми. На сьогоднішній день насильство над дітьми у сім'ях набуло такого розвитку, який можна порівняти лише з наркоманією і алкоголізмом. Насильство над дітьми – надто неприємна річ, про яку ми завжди говоримо з осудом, обуренням. Насильство – це дія, що порушує права і свободи людини, і часто заснована на неможливості захиститись. Діти – це маленькі люди, вони мають ті ж права, що і дорослі: право на рівний захист перед законом; право не піддаватися жорстокому ставленню; право на життя та фізичну недоторканність; право на найвищі стандарти фізичного та психічного здоров’я та інші. Ми частіше звертаємо увагу на фізичне насильство, коли дитині завдають різних тілесних ушкоджень. Але насильство – це не тільки побої, в Законі України «Про попередження насильства в сім’ї» чітко вказано види насильства в сім’ї: фізичне,сексуальне, психологічне та економічне.

Частіше за все діти зазнають фізичного насильства -  це дії, які  можуть здійснюватися у формі штовхань, побоїв, катування, струсу, у виді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя катування, загрози зброєю, загрози заподіяти шкоду родичам або друзям.

Але не кожна дитина знає, що їй після чергової домашньої прочуханки можна звернутися в міліцію або службу у справах дітей і знайти захист. Дитина може сама звернутися до служби у справах дітей, розказати, що відбувається в сім’ї, як їй боляче, страшно та самотньо.

Шановні громадяни, повідомляйте службу про випадки жорстокого поводження з дітьми. За бажанням, Ваше звернення може залишитись анонімним. Такі сім’ї беруться під соціальний супровід, в крайніх випадках, коли є безпосередня загроза життю та здоров’ю дитини, вона вилучається із сім’ї, розглядається питання про позбавлення її батьків батьківських прав.

Та краще, хай би не довелося дітям захищатися від своїх батьків. Нехай би щасливими були родини, де лунали б веселі дитячі голосочки. Хіба ж так багато потрібно дитині для щастя? Батьки, замисліться, прийміть дитину такою, якою вона є, допоможіть їй відбутися як особистості. Станьте їй помічником, другом.  Любіть своїх дітей! Хоча б заради того, щоб вони любили вас.

Провідний спеціаліст

Мостиського районного  управління юстиції                                         

Процко Н.Л.