Проблема насильства існувала завжди. Вона не має географічних кордонів. Насильство розповсюджене серед людей різних національностей, різного фінансового та соціального статусу, в сім’ях віруючих та в родинах атеїстів. Більше того, його ніяк не можна пояснити нинішньою економічною нестабільністю, оскільки воно наявне й у відсталих, і в економічно розвинутих країнах.

Сьогодні ця проблема, як ніколи, є гострою для всіх – простих людей, філософів, поетів і науковців у різних сферах діяльності. Насильства досліджують різні науки, серед яких: юриспруденція, соціологія, медицина, філософія і, звичайно, психологія. Це, насамперед, пов’язано з багатогранністю проблеми, яка зачіпає всі сфери людського життя.

За численними дослідженнями науковців з’ясовано, що найбільший відсоток постраждалих від насильства в сім'ї складають діти. Насильство в сім’ї дуже впливає на життя дітей і підлітків. Третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім’ї. Діти, матері яких зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, 50% з них схильні до зловживань наркотиками та алкоголем.

Двадцять відсотків студентів вищих навчальних закладів втягнуті у насильницькі стосунки, причому 66% розповідають про це другові, 26% – батькам, 25% – приховують це. Жорстоке ставлення до дітей в подальшому формує з них соціально-дезадаптованих людей, не здатних створювати повноцінну сім’ю, бути гарними батьками, а також є поштовхом до відтворення жорстокості у ставлені до власних дітей. Але  сім’єю воно не обмежується – в місцях позбавлення волі страждають чоловіки. Нажаль, насильство переслідує нас усюди.

Проаналізувавши наукову літературу з даної проблематики, ми дійшли висновку, що насильство було б доречно розглянути з точки зору декількох наук.

У словнику медичних термінів насильство над дітьми (Child Abuse) розглядається ­­­– як погане ставлення до дітей. Воно може проявлятися у вигляді сексуального насильства (sexual abuse)  – коли дорослі примушують дитину займатися сексом; фізичного насильства (physical abuse ) – коли дитина отримує фізичну травму в наслідок жорсткого і неправильного покарання; зверхнього ставленя до дитяти (neglect), яке проявляється у відсутності тепла, опіки; емоційного насильства (emotional abuse) – відсутність любові, або взагалі вороже ставлення з боку дорослих.

Юриспруденція трактує насильство – як  фізичну або психологічну дію однієї людини на іншу, що порушує гарантоване Конституцією право громадян на особистісну недоторканість.

Фізичне насильство проявляється в безпосередній дії на організм людини: побиття, тілесні ушкодження, катування різними способами (в т.ч. із застосуванням будь – яких  предметів і речовин).

Психологічне насильство - проявляється в дії на психіку людини шляхом залякування, погроз (зокрема, погроз фізичною розправою), для того, щоб зломити  волю постраждалої людини до опору.

Психологія (зокрема соціальна) розглядає насильство як застосування фізичної сили чи різного роду дій відносно індивідуума чи соціального класу для нав'язування своєї волі або усунення суперників.

Тож бачимо, що кожна наука виокремлює свій специфічний предмет дослідження в даній проблемі, але спільним є усвідомлення того, що насильство – негативна детермінанта розвитку окремої особистості зокрема  і всього суспільства загалом.

Людина реалізує себе у трьох основних сферах: у сім’ї, роботі та у відпочинку. На проблему насильства у сім’ї ми вже звернули увагу, тож зупинимося на інших сферах.

Робота – має величезний вплив на формування людських якостей особистості і світогляду. В професійній діяльності насильство може проявлятися в декількох аспектах – в самій специфіці професії (бокс, сумо) та у відносинах між колегами по роботі та керівництвом. Як правило, це психологічне насильство – надмірна жорстокість, знущання, привселюдне приниження.

Як бачимо, проблема існує і потребує вирішення. Люди не в повній мірі усвідомлюють, що насильство руйнує не тільки окрему особистість, а суспільство в цілому. Людина не може жити повноцінним життям і одночасно потерпати від насильства. Ми руйнуємо своїх дітей, близьких і рідних нам людей, змушуючи їх робити те саме з іншими. Це замкнуте коло, яке потребує вирішеня.

Ця проблема може бути вирішеною лише спільними зусиллями. Не має однієї організації, яка б могла протистояти розповсюдженню насильства в сім’ї, у школі, на роботі.

Провідний спеціаліст

Мостиського РУЮ

Процко Н.Л.