Бездоглядність дітей є однією з найзлободенніших проблем сьогодення, яка стосується не тільки соціально незахищених верств чи так званих неблагополучних сімей. Неблагополучною можна назвати ту родину, в якій мають місце алкоголізм, наркоманія та інші аморальні прояви життя. Але не завжди благополучною є та сім’я, в якій батько і мати працюють з ранку до вечора, незнаючи чим займається дитина у вільний час.   Нині в Україні жодне відомство не володіє точною інформацією про кількість бездоглядних маленьких українців, державна статистика наводить лише дані про вихованців притулків для неповнолітніх. Загалом ситуація навколо явища бездоглядності дітей характеризується браком очевидних позитивних результатів: чисельність дітей вулиці фактично не зменшується.  Щодо термінології, законодавство досить обмежено трактує поняття "безпритульність (безпритульна дитина)”. "Безпритульні діти – діти, які були вимушені залишити або самі залишили сім’ю чи дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання”. "Безпритульна” дитина може довгий час проживати як у соціально прийнятних умовах(на квартирі у друзів, знайомих, родичів тощо), так і в соціально неприйнятних умовах – різного роду "ничках”: підвалах, горищах, теплотрасах, комп’ютерних клубах тощо.                                                                     Якщо аналізувати дитячу бездоглядність, найперше потрібно закцентувати увагу на чинниках, які саме призводять до виникнення бездоглядності:                                                                                                                 • негативний вплив сім’ї (руйнація традиційних моральних норм; алкоголізм, наркоманія та інші аморальні прояви життя; примусова праця, або брак належного трудового виховання; моральне, фізичне, психологічне та сексуальне насильство);                                                                                                  • конкуренція батьківського виховання і засобів масової інформації;           • правовий нігілізм, правова вседозволеність (широкий спектр знань дітей, про власні права, але в той же час низький рівень усвідомлення своїх обов’язків)                                                                                                                             • недостатній рівень виховного процесу в школі (негативний мікроклімат у шкільному колективі, відчуженість учнів від навчального закладу);                           • "пусте дозвілля” (незадовільний стан розвитку дитячих позашкільних закладів).      Явище дитячої бездоглядності є більш складним, важкодосліджуваним, тому що своєчасно виявити причини бездоглядності практично неможливо. Виявляється воно лише в таких наслідках: збільшення кількості безпритульних дітей, поширення девіантної поведінки, вади фізичного та психічного розвитку. Виняткової уваги потребують питання дитячої злочинності, особливо її зростання, торгівлі неповнолітніми, втягнення дітей у кримінальний бізнес, у заняття жебрацтвом і проституцією. Однією з основних причин, що призводить до дитячої бездоглядності, є сімейні проблеми. Сім’я, яка не може дати дитині батьківської любові, опіки, щирого контакту, відчуття захищеності, стійкості та гармонійності відносин, створює передумови того, що дитина тікає з дому, перетворюється на бездоглядну, безпритульну дитину вулиці.

Контингент "бездоглядних і безпритульних” нині поповнили діти українських сімей трудових мігрантів, діти батьків, які не мають певного місця проживання (бомжів, біженців), діти жінок, які займаються проституцією, тощо. 

Провідний спеціаліст реєстраційної служби                Л.Яворська