1 липня 2011 року вступив в дію Закон України «Про засади запобігання та протидію корупції». Цей закон визначає основні засади запобігання та протидії корупції в публічних і в приватних сферах суспільних відносин, відшкодування внаслідок вчинених корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У цілому можна відзначити, що Закон поширюється не тільки на суб'єктів державної влади і місцевого самоврядування, але і на юридичних і фізичних осіб. Крім того, є ряд термінологічних вад і неточностей, непрописаних процедур і лазівок. Деякі положення Закону мають всі ознаки юридичної фікції.

Стаття 1 Закону містить поняття: «близькі родичі» і «члени сім'ї», даючи їм практично однакові визначення, а саме: до них належать подружжя, їх діти, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, і мають взаємні права та обов'язки. До «близьких родичів» Закон відносить до того ж рідних братів і сестер, діда, бабу, онука, усиновлених, усиновителів.

Звертає на себе увагу один із принципів запобігання та протидії корупції. Поряд з загальноправовими, Закон виділяє принцип пріоритетності запобіжного заходу. Детально цей принцип не розкривається, і в Законі більше не вживається, але норми чинного законодавства передбачають застосування запобіжних заходів у кримінальному процесі, такі як: підписка про невиїзд; особиста порука; порука громадської організації або трудового колективу; заставу; взяття під варту; нагляд командування військової частини. З огляду на популярність на сьогоднішній день взяття під варту, то можливо, що цей запобіжний захід буде найпопулярнішою і при розслідуванні корупційних злочинів. Інше призначення цього принципу важко собі уявити.

Закон визначає коло осіб - суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення. Крім Президента України, Голови Верховної Ради України, його Першого заступника і заступника, Прем'єр-міністра України, народних депутатів, державних службовців і т.д., Закон відніс і осіб, які прирівнюються до уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування. У числі інших, це - члени окружних, територіальних і дільничних виборчих комісій (під час виконання ними повноважень), помічники народних депутатів та особи, які надають публічні послуги (аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання ними цих функцій і інші особи). Положення щодо віднесення останніх до суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення викликає сумніви. Приміром, вартість послуг приватного нотаріуса визначається за домовленістю з клієнтом і в зв'язку з цим не зрозуміло, як буде застосовуватися стаття 6 Закону, яка забороняє використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості одержання неправомірної вигоди для себе та членів своїх сімей.