1 липня
2011 року вступив в дію Закон України «Про засади запобігання та протидію
корупції». Цей закон визначає основні засади запобігання та протидії корупції
в публічних і в приватних сферах суспільних відносин, відшкодування внаслідок
вчинених корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав,
свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб,
інтересів держави.
У цілому можна відзначити, що Закон поширюється не
тільки на суб'єктів державної влади і місцевого самоврядування, але і на
юридичних і фізичних осіб. Крім того, є ряд термінологічних вад і
неточностей, непрописаних процедур і лазівок. Деякі положення Закону мають
всі ознаки юридичної фікції.
Стаття 1 Закону містить поняття: «близькі родичі» і
«члени сім'ї», даючи їм практично однакові визначення, а саме: до них
належать подружжя, їх діти, інші особи, які спільно проживають, пов'язані
спільним побутом, і мають взаємні права та обов'язки. До «близьких родичів»
Закон відносить до того ж рідних братів і сестер, діда, бабу, онука,
усиновлених, усиновителів.
Звертає на себе увагу один із принципів запобігання та
протидії корупції. Поряд з загальноправовими, Закон виділяє принцип
пріоритетності запобіжного заходу. Детально цей принцип не розкривається, і в
Законі більше не вживається, але норми чинного законодавства передбачають
застосування запобіжних заходів у кримінальному процесі, такі як: підписка
про невиїзд; особиста порука; порука громадської організації або трудового
колективу; заставу; взяття під варту; нагляд командування військової частини.
З огляду на популярність на сьогоднішній день взяття під варту, то можливо,
що цей запобіжний захід буде найпопулярнішою і при розслідуванні корупційних
злочинів. Інше призначення цього принципу важко собі уявити.
Закон визначає коло осіб - суб'єктів відповідальності
за корупційні правопорушення. Крім Президента України, Голови Верховної Ради
України, його Першого заступника і заступника, Прем'єр-міністра України,
народних депутатів, державних службовців і т.д., Закон відніс і осіб, які
прирівнюються до уповноважених на виконання функцій держави та місцевого
самоврядування. У числі інших, це - члени окружних, територіальних і
дільничних виборчих комісій (під час виконання ними повноважень), помічники
народних депутатів та особи, які надають публічні послуги (аудитори,
нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні
посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді під час виконання
ними цих функцій і інші особи). Положення щодо віднесення останніх до
суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення викликає сумніви.
Приміром, вартість послуг приватного нотаріуса визначається за домовленістю з
клієнтом і в зв'язку з цим не зрозуміло, як буде застосовуватися стаття 6
Закону, яка забороняє використовувати свої службові повноваження та пов'язані
з цим можливості одержання неправомірної вигоди для себе та членів своїх
сімей.
|